Нещодавно у Краматорську з’явилась нова сила, спрямована на покращення життя молоді та розвиток міста – Молодіжна рада. Це ініціатива, котра об’єднала активну молодь, готову працювати над розв’язанням важливих питань, які турбують їхнє покоління. На посаду секретаря ради було обрано 20-річну Єлизавету Яценко.
Журналіст “Pro100Media” поспілкувався з дівчиною та дізнався більше про цілі та перспективи новоутвореної ради, а також про те, як живе молодь Краматорська в реаліях війни.
Розкажи трохи про себе. Чим ти займаєшся та захоплюєшся?
Я студентка третього курсу Донбаського інституту техніки та менеджменту, вивчаю право. Намагаюся глибоко вникнути в особливості своєї спеціальності, вільний час присвячую вивченню всього необхідного. Також мене цікавить організація різноманітних заходів.
Як змінилося твоє життя після початку повномасштабного вторгнення?
Насправді кардинально, тому що змінилося соціальне життя, форма навчання у виші. Всі навчальні заходи зараз проходять в онлайн-форматі, це не дуже гарно, бо увесь потік інформації не доходить. Дистанційно не розкажеш всього, що можна розповісти просто сидячи в аудиторії. Звичайно, зараз всі ми живемо в певних рамках, бо не можна вільно вийти на вулицю, коли хочеться, та поспілкуватися з друзями, просто сходити з ними на каву. В Краматорську постійно лунає сигнал повітряної тривоги, тому існує небезпека.
Як вважаєш, чи може онлайн-формат освіти позначитися на її якості?
Вважаю, якщо людина хоче навчатися, вона буде завжди себе вдосконалювати, навіть онлайн. Якщо якийсь потік інформації не доходить, то можна самому все дізнатися, знайти необхідні джерела та навчити себе. Але всі конференції та відкриті уроки все одно допомагають здобувачам освіти.
А ось живого спілкування з однолітками дійсно не вистачає, бо деяких з одногрупників я бачу тільки на моніторі комп’ютера. Але для цього й створена Молодіжна рада. Ми плануємо працювати над тим, щоб згуртувати краматорців, які зараз знаходяться в різних куточках України та світу. Дуже багато молоді виїхало з Краматорська, але ми підтримуємо з ними контакт.
А чому ти вирішила залишитися в Краматорську?
На початку повномасштабного вторгнення я евакуювалася до Європи, але літом минулого року повернулася в Краматорськ та нікуди вже не планую виїжджати. Ми вирішили, що немає сенсу чекати десь далеко від дому, бо Україна – це наша держава, яку треба відбудовувати, якій потрібна допомога та треба щось робити саме тут.
Як зараз зазвичай проходить твій день?
Займаюся хатніми справами, гуляю з собакою, навчаюся, читаю, беру участь у нарадах молодіжної ради. Загалом, звичайне життя, тільки під виття сирен.
Чи є станом на зараз в Краматорську майданчики, де може зібратися молодь?
Так, в місті працює “Тато Хаб”, куди можна прийти пограти в настільні ігри або просто поспілкуватися. Ми працюємо, щоб таких майданчиків було більше, але зараз склалася така ситуація, що деякі люди хочуть допомогти, але не мають можливості.
Чому ти вирішила піти в Краматорську молодіжну раду?
Мені запропонували вступити в Раду в інституті. Я не була проти, тому що я завжди хотіла щось змінити в молодіжному русі Краматорська. Хотілося мати більше спілкування та тісного контакту між людьми.
Скільки людей зараз входять до складу Молодіжної ради?
Сімнадцять. Частина з нас зараз в Краматорську, інші мешкають у Харкові та Києві.
Якими питаннями ви плануєте займатися?
Зараз ми перебуваємо на етапі формування. В майбутньому плануємо втілювати проєкти, зосереджені на житті молоді нашого міста в реаліях війни, розповісти про проблеми та шляхи подолання наслідків. Але головне – це занурення молоді у громадське життя та проблеми Краматорська, допомога молоді, яка виїхала.
Чи вважаєш ти молодіжну раду дієвим органом?
Так. Ми працюємо у складні часи та хочемо змін. Тому плануємо робити те, що для багатьох зараз, як то кажуть, “не на часі”. Взагалі, це гарно говорити про молодь та її проблеми. Молодь – це потенційна сила, і майбутнє України саме за нами.
Чого, на твій погляд, зараз не вистачає в Краматорську?
Не вистачає конекту та різноманітних заходів. Ми працюємо над цим. Наприклад, 16 березня, в день, коли у 2022 окупанти скинули на Маріупольський Драматичний театр авіабомбу, молодь нашого міста вшанувала памʼять загиблих від рук росіян маріупольців символічною фотоакцією. Крім того, ми долучилися до Національного Тижня поезії.
А чого не вистачає особисто тобі?
Спілкування з подругами, бо багато з них виїхали, тому розмовляємо ми лише онлайн. Але поки так треба. Звичайно, колись війна закінчиться, ми зможемо відновити повноцінне спілкування.
Чи використовуєш ти професійні навички, здобуті під час навчання, в роботі над новими проєктами?
Так, навички мені допомагають. Я секретар Молодіжної ради, займаюся всіма питаннями, що стосуються документації.
Чи можна вступити до Молодіжної ради?
На сьогодні добору в Молодіжну раду немає, він буде протягом деякого часу. Але коли він зʼявиться ми про це обовʼязково повідомимо на сторінках ради у соцмережах. Тоді кожен, у кого є бажання розвивати молодіжний рух Краматорська зможе до нас долучитися. Колектив у нас гарний, ми все обговорюємо, вирішуємо разом. Але треба працювати, просто сидіти на місці не вийде.
Сторінки у соцмеражах:
https://www.facebook.com/molodizhnarada.krm
https://www.instagram.com/molodizhnarada.krm?igsh=MTVldHlja2ZhY2U1Yg==
https://t.me/molodizhnaradakrm
Як, на твій погляд, привабити молодь повернутися в Краматорськ після Перемоги?
Насправді всі краматорці розуміють, що наше місто має великий потенціал, але після Перемоги його потрібно буде відбудовувати. Звичайно, треба буде організовувати заходи, які зацікавлять молодь. Наприклад, спортивні змагання, тренінги. Треба робити різне, головне, щоб це було цікаво молоді. Зараз ми спілкуємось, дізнаємося один в одного що можна зробити, як урізноманітнити життя. Надалі треба буде створювати опитування та орієнтуватися на потреби та бажання.
Які плани ти маєш на цей рік?
Хотілося б, щоб нарешті Україна перемогла у війні. Тому треба дожити до цього. А взагалі буду розвиватися та вчитися.
