Щорічно у третій четвер травня в Україні відзначається День вишиванки. У цьому році це свято припадає на 18 травня. Долучитися до свята дуже просто – одягнути вишиванку. Разом із тим, така проста дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурної освіченості та духовної свідомості.
З прадавніх часів вишиванка була для українців не просто одягом. У ній були зашифровані сакральні символи, які зберігають історію народу, його ідентичність. Сьогодні вишивка – ніби стародавній літопис, через який можна доторкнутися до історії та культури кожного куточка України.
Знавці вишивки переконують, що символіка елементів вишиванки має дуже сильний вплив на життя того, хто її носить. Геометричні візерунки позначають стихії природи та родючість землі, а рослинні та квіткові орнаменти здавна символізують сімейне щастя, материнську любов. Майстрині з усієї країни зображували на полотні тварин і вірили, що їхні зображення приносять вірність, достаток і довголіття.
Хоча сучасна вишиванка містить поєднання орнаментів різних країв із сучасними орнаментами, які часто є авторськими, наші бабусі та дідусі зберегли у пам’яті особливості вишиванок кожного регіону країни – у них закладена історія України.
Вадим Гутарін, учень 5-Б класу опорного закладу загальної середньої освіти імені Василя Стуса м. Краматорськ поділився з журналістами PRO100Media своєю історією вишитих сімейних реліквій
Українська народна вишиванка має свою давню історію. Кожен українець з давніх часів мав святкову сорочку – вишиванку з льону з різними візерунками. Я вважаю, що вишиванка – це щось особливе, створене рідними людьми з любов’ю , вона передається нащадкам, вона має особливу силу. Моя прабабуся була вчителькою історії та дуже полюбляла вишивати. Раніше це було дуже складно, кольори потрібно було підбирати особисто, але їй це вдавалось. Як вона знаходила на це час для мене загадка, адже працювала у двох школах, бо її чоловік рано помер.
Деякі її вишивки моя мати оформила як картини , і вони висять у моєму будинку в Донецьку. Одна з них дуже велика і має особливе місце в будинку, її одразу можна помітити. Моя бабуся Рада Щучко також вишивала. Я б дуже хотів, щоб бабуся вишила мені вишиванку, але останні 12 років роки вона майже нічого не бачила і у цьому році її не стало. Але я зберігаю як пам’ять вишиту подушку і вожу її за собою всюди. Вона дає мені сили і віри в те, що все буде добре.
Цікаві факти про українську вишиванку:
Українська вишиванка має надзвичайно давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вишите вбрання створювали ще до VI ст.. Проте, зразки української вишивки з тих часів, на жаль, не збереглися.
Давньогрецький історик Геродот стверджував, що ще скіфи прикрашали свій одяг вишивкою. Підтверджують ці слова металеві фігурки, знайдені на території Черкаської області й датовані VI ст. – вони демонструють схожість візерунків на традиційних українських вишиванках та стародавніх артефактах.
Перша школа вишивки була створена ще в Київській Русі у ХІ столітті. Її заснувала сестра Володимира Мономаха – Анна. У ній опановували мистецтво гаптування золотом і сріблом.
Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, бабусі, онукам. Традиційно, перш ніж почати вишивати, жінка постилась, молилася і мила руки.
Першим модником, який поєднав українську вишиванку із буденним одягом, став Іван Франко. Він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. Саме у такому вигляді письменника можна побачити на 20-гривневій купюрі.
У наш час дослідники вишивки налічують понад 200 старовинних швів на основі 20 технік вишивання, серед яких – гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок, кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка.
По-особливому вирізняється ніжна полтавська вишивка “білим по білому”, вона виникла у селі Решетилівка на Полтавщині. Для її створення завжди застосовували кілька технік, тому виготовлення потребувало дійсно багато часу. Сорочка “білим по білому” вважалася святковим вбранням. Ця техніка вишивки була внесена до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
У кожному регіоні України – своя техніка вишивання, орнамент і традиційні кольори вишиванки. А популярні нині маки як елемент візерунка практично не використовувалися в традиційній українській вишивці, оскільки символізували печаль і смерть, а широкого поширення набули в кінці XX століття.
Залиште коментар
Розгорнути ▼