Біженців з України, які за останні місяці приїхали до Німеччини дуже багато і вони природно, як і всі, можуть хворіти або мати хронічні захворювання. А також ніхто не застрахований від нещасного випадку за кордоном. Як працює медицина в Німеччині та з чим доводиться стикатися українцям. Одним із ключових питань для всіх є медичне обслуговування, яке можна нібито отримати в Німеччині безплатно, оскільки грошовими коштами на оплату візитів до лікарів та купівлю ліків більшість біженців не має.
Як отримати медичне страхування?
Біженці, які мають дозвіл на проживання в Німеччині повинні обов’язково оформити страховку. У якій фірмі оформляти кожен вибирає собі сам. Медичне страхування обов’язково необхідне всім працездатним біженцям, а також дітям і пенсіонерам. Витрати страхування покриває джобцентр (для працездатних) чи соціальне відомство (для непрацездатних) залежно від місця отримання допомоги. У Німеччині працює велика кількість надійних страхових компаній. Високою популярністю користуються:
- AOK
- BARMER
- BKK
- IKK
Стандартні пропозиції цих компаній приблизно однакові, але важливо уважно прочитати договір, щоб бути впевненим, що умови вас влаштовують. Безкоштовне лікування біженців у Німеччині: що включено Медичну допомогу біженцям з України в Німеччині надають у невідкладних випадках, які становлять серйозну небезпеку для здоров’я чи життя. Людям, які перебувають у таборах для біженців, необхідну допомогу надають зазвичай на місці. А от людям, які вже живуть окремо, доведеться нелегко. По-перше, щоб потрапити на прийом потрібно знайти потрібного лікаря та адресу кабінету або поліклініки. По друге обов’язково взяти термін без нього вас не приймуть. А щоб взятий термін, ви повинні розмовляти німецькою або попросити знайомих записати вас. По-третє, як виявилося насправді лікарі в Німеччині не хочуть бачити у себе на прийомі українських біженців через не знання мови. Про кілька випадків ви прочитаєте нижче…
Медична страховка для біженців з України зазвичай повністю покриває оплату послуг лікарів, частково чи повністю витрати на ліки та перебування у лікарні. У деяких випадках частину коштів доводиться доплачувати самостійно, це вже залежить від процедури та необхідності в ній.
Як знайти стоматолога для біженців з України?
Стоматологічні послуги біженцям зазвичай безплатно надають лише в екстрених випадках (при гострому болю). Знайти стоматолога для біженців з України чи іншого лікаря просто не реально. Запис може бути аж наступного року. І якщо вам все ж таки пощастить знайти його і записатися на зустріч, то не факт що він вам допоможе. Лікування вашого зуба може затягнутися на довгі тижні або місяці.
Як отримати ліки в аптеці?
Багато препаратів відпускають в аптеках лише за наявності рецепта від лікаря. І, тому що у всіх тут є страховка ліки за рецептом, ви берете практично безкоштовно. А ось препарати, які знаходяться у вільному продажу, необхідно купувати власним коштом.
Кілька історій біженців з Краматорська, які зіткнулися з медициною в Німеччині:
Антоніна 38 років – мати трьох дітей
Я приїхала до Німеччини 4 місяці тому з чоловіком та з трьома дітьми, молодшій нашій дитині було 15 днів зроду. Ми не знали, до кого звертатися і в кого просити допомоги. Але слава богу нас прийняла німецька родина та взяла під свою опіку. Спочатку до нас приходив лікар додому, оглядав малюка та говорив рекомендації. Потім коли ми переїхали в окрему квартиру, то вже самим доводилося йти до лікарів на прийом.
Був випадок, коли у дитини піднялася висока температура і ми не знали куди бігти. В дома були тільки жарознижувальні свічки, їх нам дала акушерка, яка приходила додому. Але вони не дуже допомагали, збивали температуру на один градус, а за кілька годин вона знову підіймалась. Тому ми вирішили звернутися до лікаря, але як це зробити не розуміли, тим більше ще це була неділя, а як уже багато хто знає в Німеччині в неділю нічого не працює. Мови ми не знаємо викликати швидку не можемо, попросили німецьких друзів вони подзвонили у швидку допомогу, але там сказали що машин немає. Тоді ми знайшли по гугл карті лікарню та вирішили піти просто на прийом до будь-якого чергового лікаря.
Підходячи все ближче до лікарні все більше було захоплення її зовнішнім виглядом, звичайно це не порівняється з лікарнями в Україні, принаймні з Краматорськими точно. Ми побачили справжнє лікарняне містечко. Скрізь чистота та квіти, на даху гелікоптерний майданчик у будь-яке відділення ви не зайдете без дзвінка. На території розташований стенд із картою всіх відділень лікарні.
У коридорі нас зустріла дівчина та попросила страхову картку на дитину. Але в Німеччині все робиться дуже повільно карти на руках у нас ще не було. Тоді нам сказали, що якщо в нас немає страховки нам потрібно буде заплатити за прийом, ми звичайно погодилися. Нас попросили почекати по черзі та сказали, що нас покличе лікар. І буквально за 20 хвилин нас запросили до кабінету.
У кабінеті дитини оглянув лікар і на наш подив дитині навіть не поміряли температуру, хоча саме з цією проблемою ми й звернулися. Лікар одягнув пакет для взяття аналізу сечі та сказала ідіть гуляйте прийдете через годину. Усю цю годину ми гуляли територією лікарні з дитиною на руках, яка просто стогнала від високої температури.
Коли ми прийшли через годину, у нас взяли пакет з аналізами та зробили тест як у нас роблять на ацетон тест-смужка, і сказали все добре. Черговий лікар простяг нам рецепт на ті самі свічки, якими ми вже користувалися і без результатів, і побажали швидкого одужання. Ми спробували пояснити, що вони нам не допомагають, на що нам відповіли, що іншого препарату для дітей такого віку немає. Тоді я попросила, щоб нам виписали рецепт відразу на інші ліки, наприклад, від алергії або отруєння, адже у мене ще двоє дітей і мало що станеться, а ліків немає і без рецепта не купити. Але лікар відповіла, що дати рецепт вона не може, коли будуть симптоми тоді і приходьте.
Загалом похід до лікаря для нас виявився марним. І я дуже пошкодувала, що не взяла з собою ліків з України.
Тетяна – 39 років
Моє знайомство з медициною Німеччини неоднозначне. Ось я захворіла, мені стало дуже боляче рухати нижньою щелепою. Я не могла не те що б їсти, говорити. Було дуже боляче навіть торкатися обличчя. Скільки разів чула, що тут медицина на вищому рівні та опинившись у такій ситуації з гострим болем, по наївності думала зможу відчути цю потужну медицину. Я як і все оформила обов’язкову медичну страховку, адже без неї біженцям ні куди. І як нам обіцяли, якщо щось трапиться, то йдете до будь-якого лікаря з цією картою і він вас прийме. І ось один медичний кабінет.. другий.. третій.. відповідь одна.
“Ми нових пацієнтів не беремо!” На моє обурення “Але ж я з гострим болем!” Відповідь так само була одна: “Нічим не можемо допомогти” Більше ніж тиждень тривали пошуки лікаря, того, що зміг би виписати хоч якесь знеболювальне, тому що тут це все за рецептом. І тільки завдяки німецькій сім’ї, в якій я колись жила, я змогла потрапити на прийом до терапевта, а потім уже й до стоматолога. Потім ці лікарі порадившись, вирішили відправити мене до іншого фахівця – стоматолог-ортодонт.
Без знання мови дуже важко пояснити всі симптоми, всю суть хворобливих відчуттів, але ці лікарі були відкриті до діалогу і за допомогою гугл-перекладач у телефоні ми добре змогли зрозуміти один одного. А от доктор-ортодонт, до якого я потрапила, влаштував цілу сцену істерії, що без перекладача він не буде мене приймати, хоча коли вони записували мене на прийом, вони знали що я українка і я не говорю німецькою. не йшла. Завдяки одній медсестрі цей лікар погодився на перекладача телефоном “на гучному зв’язку”. З горем навпіл він мене оглянув і сказав “Напевно це запалення лицьового м’яза”.
Але найцікавіше, що потім на прийомі після того, як він поговорив з моїм знайомим німцем телефоном, він чистою російською запитав: “Тут давлю – боляче?? А якщо тут?”. І тут я очманіла!! Ось просто більше немає слів… як то кажуть тільки емоції…
Ішов третій тиждень моєї “хвороби” ні діагнозу.., ні лікування.. Я приймала простий ібупрофен, який виписав терапевт. Ходжу в цю клініку раз на тиждень. спочатку мені зліпок щелепи зробили, через тиждень повторили, ще через тиждень зробили пластикову накладку, яка повинна нібито полегшити навантаження на м’яз і щелепний суглоб.
Але річ у тому, що з моменту першого болю минуло майже 2 місяці. І за цей час майже нічого не зроблено. Не знаю, чи допоможе ця ледь помітна платівка, чи ні. З такою медициною воно саме вже все пройшло. На цей час, медицина, з якою я зіткнулася мене просто обурює. Але все ще продовжую сподіватися на краще.
