21 березня, у Всесвітній день лісів, співробітники ДП «Лиманський лісгосп» розпочали роботи з лісовідновлення. Про стан знайомих кожному краматорцю лісів журналістам PRO100MEDIA розповів директор підприємства Олексій Приходько.
Де ми з вами зараз знаходимося, і що тут відбувається?
Ми знаходимося на території Лиманського лісгоспу, а точніше Дробишівського лісництва. Тут на ділянці площею 3,8 гектара ми проводимо висадку саджанців сосни звичайної. Всього на цій площі буде висаджено близько 10 тис. рослин. Перед цим були проведені роботи з розмінування, видалення залишків пошкоджених через бойові дії дерев та підготовки ґрунту.
Це перша висадка з моменту відновлення роботи підприємства? Яку площу лісу ви плануєте відновити під час весняного посадкового періоду?
Весною ми плануємо відновити 3.8 га лісів. У осінній посадковий період спробуємо висадити 100 000 саджанців на площі близько 30 гектарів.
Звідки посадковий матеріал?
На жаль, нам не вдалося у 2023 році відновити роботу Лиманського лісового насіннєво-селекційного центру. У нас давні дружні відносини із колегами зі Львова. Посадковий матеріал виростили у Львівському лісовому насіннєво-селекційного центру із насіння, зібраного лісниками Лиманського лісгоспу.
Коли було окуповано місто Лиман, і що тоді відбувалося з лісгоспом?
Це сталося у травні 2022 року. У цей момент лісгосп вже не функціонував. Ми працювали до останнього, але коли почалися інтенсивні прильоти і місто потрапило в оточення, лісгосп припинив діяльність, ми вивезли усю техніку та обладнання.
Коли ви повернулися, в якому стані знаходилося підприємство?
Лиман звільнили другого жовтня. А десь з 15 числа, після процедури «зачисток», почали повертатися співробітники. Всього у лісгоспі шість структурних підрозділів: Лиманське, Ямпільське та Дробишівське лісництва, цех з перероблювання деревини, Насіннево-селекційний центр, а також Екологічна тропа. Серед них більш-менш збереглося лише Лиманське лісництво. Контора Дробишівського лісництва знищена, насіннево-селекційний, Екологічна тропа на території Ямпільського лісництва та цех також знищені.
Але, наскільки я знаю, вартісне обладнання з насіннево-селекційного центру вдалося евакуювати?
Евакуйоване найбільш коштовне та цінне обладнання. На жаль, безпосередньо цех та теплицю довелося залишити, бо їх неможливо було демонтувати. На теперішній час вони зруйновані. Звісно, їх можна відновити. Для цього ми наразі виконуємо заходи з оцінки збитків. Також замовили розробку проєктно-кошторисної документації.
Тобто розрахунків збитків ще немає?
Розмір збитків приблизно відомий. Понад 6 млн. грн. збитків лише для насіннево-селекційного центру. Знищена контора лісгоспу – це понад 2 млн.грн., Дробишівське лісництво – десь 1,5 млн. грн. Для гаражів Лиманського лісництва, де базувалася протипожежна техніка, орієнтовний розмір збитків десь 1,5-2 млн. грн. Для Ямпільського лісництва це понад 3 млн. грн., враховуючи, що відновлювати треба в тому вигляді, в якому воно існувало до того, включаючи Екологічну тропу.
Чого на теперішній час найбільше не вистачає підприємству?
Нам, як і усім українцям, потрібні перемога та мир. Після завершення бойових дій маємо все відновити та відбудувати. Найгостріше питання стоїть у розмінуванні та відновленні спроможності протистояти лісовим пожежам.
Чи постраждав хтось із співробітників під час окупації та бойових дій?
На щастя, ніхто не постраждав. Перед початком гострої фази більшість виїхали на територію, підконтрольну Україні.
Скільки співробітників працювали у лісгоспі до початку повномасштабного вторгнення і скільки залишилось на теперішній час?
До війни у штаті було 110 працівників. Наразі – 30.
Вам потрібні співробітники?
Співробітники нам будуть потрібні після відновлення фінансування. Зараз підприємство на госпрозрахунку, тож, умовно кажучи, працівники лісгоспу особистими зусиллями забезпечують собі зарплатню.
Якщо до вас захочуть приєднатися волонтери, візьмете?
Так, звісно. Роботи вистачає.
Наразі тривають реформи у лісовій галузі. Розкажіть про них.
Основні зміни стосуються структури галузі. Вона змінюється наступним чином. Раніше в нас було Управління. Управління лісового господарства напряму підпорядковувалося Агентству лісових ресурсів. Саме воно через Управління, які були у кожній області, доводило до підприємств планові показники та координувало діяльність. Наразі обласні управління реорганізували в регіональні. Наше підприємство увійшло до складу Південно-Східного регіонального Управління, яке об’єднує Запорізьку, Луганську, Дніпропетровську та Донецьку області. Усі підприємства об’єднали в одне, яке називається ДП «Ліси України», тож, кожне окреме підприємство втратило статус юридичної особи. При цьому державне підприємство «Лиманське лісове господарство» не потрапило до цієї структури і наразі підпорядковується напряму Міністерству.
Зараз підприємство веде господарчу діяльність?
Так наразі ми проводимо заготівлю деревини, яка зазнала ушкоджень внаслідок лісових пожеж та бойових дій. Наші основні споживачі – Збройні сили України та населення, якому необхідні дрова.
Яка площа лісів зазнала ушкоджень?
Починаючи з моменту окупації та протягом літніх місяців ми спостерігали за територією за допомогою супутникового моніторингу. За цими даними, пожежами уражені понад 6,5 тис. гектарів. Скільки ушкоджено до стану усихання, зараз сказати неможливо, бо для цього треба виїжджати на місця, досліджувати, проводити геодезичну зйомку. На жаль, це зараз неможливо, адже ліс майже весь заміновано. Поступово ми працюємо в цьому напрямку із саперами – розміновуємо дороги та території зі значними ураженнями, де сконцентрована деревина, яку якомога швидше треба забрати для господарських потреб – інакше вона зіпсується.
Питання, яке хвилює усіх: коли можна буде збирати гриби?
До повного завершення процесу розмінування знаходитися в лісі небезпечно. Сапери знаходять весь арсенал – від розтяжок до протитанкових мін. І розташовані вони дуже щільно. Не варто ходити до лісу. З цього приводу в нас є випадки травмування і навіть загибелі співробітників лісової галузі у Харківській та Донецькій областях.
Якщо ж казати про те, коли ліс стане цілковито безпечним, то це 40-50 років. І це реальні цифри, бо, як відомо, неприємні «залишки» Другої Світової війни знаходять і досі.
Щоб ви хотіли сказати або побажати жителям Донецької області?
Побажати вижити в цій війні. А далі ми все відбудуємо. Все буде добре. З Перемогою ми все відновимо!
