До Верховної Ради внесено проект закону про інститут реєстрованих партнерств (№9103). Текст законопроекту групи депутатів опубліковано на сайті парламенту.
Ініціатором виступила народна депутатка України Інна Совсун. До реєстрації законопроекту авторку спонукало те, що ЛГБТ-військові, що зараз боронять Україну на фронті, і їхні партнери, не мають елементарних можливостей, які мають різностатеві пари.
Ірина Совсун зазначила, що це новий інститут для тих, хто не може чи не хоче реєструвати шлюб. Ним можуть скористатися військові та цивільні, одностатеві та різностатеві пари.
«Мого друга військового не пускають до його хлопця в реанімацію, адже вони не родичі»
«Якщо по якийсь причині я захочу переписати своє майно на свого партнера, я цього зробити не зможу, так як він мені ніким не являється!»
«Мій коханий хлопець – військовослужбовець за контрактом. Майже три місяці ми не бачили один одного, обмежуємось «сухими» повідомленнями, оскільки зв’язку нормального у нас не має. Сумую за ним сильно і хвилююсь… Думаю про нього кожної хвилини. Кохаю. Після нашої перемоги планую освідчитись. Почнемо писати нову сторінку у наших відносинах»
«Зараз для мене дуже актуальна легалізація одностатевих стосунків, бо якщо я повернусь додому 200, то мій партнер не зможе навіть мене поховати»
Таких історій — безліч. ССО, тероборона, Правий сектор, Нацгвардія, зенітно-ракетні війська, аеророзвідка, парамедики. У різних підрозділах, видах та родах військ Україну захищають ЛГБТ українці та українки. Щодня ризикують своїм життя та здоров’ям на рівні з іншими. Тисячі історій. Тисячі голосів. Тисячі доль”, – зазначила вона.
“До співавторства долучилися 17 моїх колег із фракцій “Голос” та “Слуга народу”… Але потрібно й далі переконувати депутатів і депутаток, що вагаються. Особливу увагу маємо приділити головному комітету – з питань правової політики. Він ключовий для законопроєкту про реєстровані партнерства”, – додала депутатка.
Як зазначається у пояснювальній записці, реєстрованим партнерством є зареєстрований у визначеному порядку добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб, однієї чи різної статі, в основі якого лежить взаємоповага, взаєморозуміння, взаємопідтримка, взаємні права та обов’язки, що корелює з визначенням сім’ї, відповідно до норм Сімейного кодексу України.
При цьому в законопроекті уточнюється, що реєстроване партнерство не є шлюбом, а також те, що проживання осіб однією сім’єю не є реєстрованим партнерством, якщо відповідний союз не зареєстровано. Після державної реєстрації партнери набувають статусу близьких родичів, а саме члена сім’ї першого ступеня споріднення одне щодо одного, незалежно від того, чи проживають вони фактично разом та чи ведуть спільно домашнє господарство.
Реєстрація партнерства проводиться після 10 днів з дня подання відповідної заяви, а розірвання – можливе як за спільною заявою, так і за волевиявленням однієї зі сторін (судом в порядку окремого провадження, при цьому заходів для примирення чи встановлення причин розірвання не проводиться).
Законопроектом також передбачені положення щодо можливості реєстрації партнерства за відсутності однієї з осіб або поза межами органу реєстрації актів цивільного стану (наприклад, коли особа є військовослужбовцем).
Проект закону також містить положення щодо договору реєстрованого партнерства та вимог щодо його укладення. Якщо в такому договорі не передбачене інше, то на майно, набуте реєстрованими партнерами за час перебування в партнерстві, поширюється режим спільної сумісної власності.
Крім того, проектом передбачені положення для соціального захисту партнерів, вирішено питання у разі зникнення безвісти чи смерті іншого з партнерів (в тому числі питання спадкування).
Водночас, зазначається в пояснювальній записці, законопроект не регулює питання батьківства реєстрованих партнерів.
Подібна практика вже успішно працює у більш як 15 країнах світу, зокрема в Італії, Чехії, Угорщині, Естонії, Хорватії, Ісландії та Франції. Вона розширює юридичні можливості не лише для представників ЛГБТК+, а і для всіх громадян загалом — незалежно від статі, сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності.
Фактично це дозволяє особам стати легальними спадкоємцями одне одного, наживати спільне майно або відвідувати одне одного в лікарні — навіть якщо формально двоє осіб не є біологічними родичами або не перебувають у шлюбі.
Також автори документу нагадали, що в Україні ухвалення законопроєкту про партнерства мало відбутися ще у 2017 році. Адже в рамках євроінтеграційних процесів Уряд зобов’язався до ІІ кварталу 2017 року розробити законопроєкт про легалізацію зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар.
Це було передбачено і Національною стратегією у сфері прав людини на період до 2020 року та зафіксовано у Розпорядженні уряду №1393-р від 23 листопада 2015 року. Але законопроєкт так і не ухвалили.
З метою реалізації стратегії було затверджено План дій на 2021-2023 роки, де закріпили зобов’язання запровадити інститут зареєстрованого цивільного партнерства до грудня 2023 року.
Нардепи додають, що впровадження інституту реєстрованих партнерств актуалізувало повномасштабне вторгнення pф, адже життя і здоров’я людей знаходиться під постійною загрозою.
Нагадаємо, в Україні не легалізовані одностатеві шлюби. Водночас в умовах активної фази війни ситуацій, коли стосунки потребують офіційного визнання державою, стає більше. Цивільні партнерства тепер – це, зокрема, про поранення, полон чи загибель одного з партнерів.
Петиція до президента про легалізацію одностатевих шлюбів у середині липня набрала необхідні 25 тисяч голосів, і Володимир Зеленський на неї відповів. Він зазначив, що наразі легалізувати одностатеві шлюби не вийде, оскільки вони за Конституцією «ґрунтуються на вільній згоді жінки й чоловіка». Змінювати ж Конституцію в умовах воєнного стану не можна. Але Кабмін, за його словами, нібито вже «напрацьовував варіанти рішень стосовно легалізації в Україні зареєстрованого цивільного партнерства» – альтернативи шлюбам.
Останнім часом серед українців покращилося сприйняття ЛГБТ+. Наприклад, Київський міжнародний інститут соціології з’ясував, що ще 2016 року негативне ставлення мали 60,4% українців, а вже 2022-го — 38,2%. У січні 2023 року 58% українців цілком або частково погоджувалися, що представники ЛГБТ+ повинні мати такі самі права, як і інші люди. Протилежну думку мали лише 20%.
А втім, в Україні продовжують фіксувати випадки дискримінації. 2022 року на території України моніторингова мережа правозахисного ЛГБТ-центру «Наш світ» зафіксувала 103 випадки гомофобії, трансфобії, дискримінації та інших порушень прав людини, зокрема 31 випадок із боку окупантів.
