Родина загиблого краматорця Данила Кравченка просить гідно вшанувати пам’ять воїна, який героїчно віддав своє життя за незалежність і свободу нашої держави та підписати петицію для присвоєння йому посмертно звання Героя України.
Старшому навіднику станкового гранатомета протитанкового взводу 3 механізованого батальйону військової частини А0693 старшому солдату Данилу Кравченку було 23 роки. У вересні 2023 року краматорець став в ряди захисників 54 Окремої механізованої бригади. За два роки служби пройшов найгарячіші напрямки Донеччини та отримав нагороди “Золотий Хрест” і “Хрест хоробрих”. 20 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання біля міста Сіверськ Данило загинув на бойовій позиції.
«Народився Данило в Краматорську, вчився в школі №3 та гімназії. Завжди захоплювався спортом. Займався спортивним орієнтуванням, пішохідним туризмом, багато років, майже все шкільне життя відвідував Донецький обласний центр туризму та краєзнавства. Далі навчався та мав стати теплоенергетиком. Син захистив диплом бакалавра та вступив на магістратуру, але у 21 рік прийняв рішення стати на захист України.
Ми ніколи не казали Данилу конкретно, що треба любити свою Батьківщину чи свою землю. Тобто ніякий гучних фраз в родині не було. Якось так апріорі всі розуміли, що поважати та любити свою країну треба. І ось колись, коли Данило вже був на бойовій позиції, він опублікував пост, до якого прикріпив патріотичну пісню. Я у нього спитала про це. А син мені відповів: “Ти розумієш, я лише тут зрозумів, наскільки сильно я люблю Україну та Донеччину”.
Раніше, коли він їздив на змагання і йому подобалось якесь місто, він казав, що хоче там жити. Таких міст багато було за весь час. Але, перебуваючи на фронті Данило сказав, що вирішив: купувати житло, одружуватися та жити хоче саме вдома, в Донецькій області. Не знаю як він це зрозумів, не встигли з ним обговорити.
Рішення стати на захист України було особисто його, зважене. Він міг до 25 років спокійно десь працювати чи навчатися, і взагалі не турбуватися, що його в армію заберуть. Але, закінчивши четвертий курс університету, Данило просто поставив нас перед фактом, що планує вступити до лав ЗСУ. Сказав, що знає чим може бути корисним. І насправді знання з туризму дуже допомагали сину на фронті коли треба було швидко прочитати карту, зорієнтуватися на місцевості. Це він міг робити майже з закритими очима. Тим паче вони були біля Сіверська в Серебрянських лісах, а це місця, де Данило часто бував під час змагань.
Впродовж всієї служби Данило весь час був в Донецькій області, в різних місцях, але вдома. Перші виходи були в місто Часів Яр, там він отримав своє перше поранення. Пізніше був на Куп’янському та Покровському напрямках, але здебільшого виконував бойові завдання біля Сіверська. Ці місця хлопці й досі тримають. Починав Данило зі служби в піхоті, пізніше був гранатометником, потім – пілотом дронів”, – розповіла журналісту Pro100Media мати загиблого Героя Світлана Кравченко.
Молодий, талановитий, добрий та цілеспрямований – таким його пам’ятають друзі, викладачі та всі, хто мав честь навчатися і працювати поруч із ним. Данило був прикладом мужності, добра і патріотизму. Він залишив маму і тата, сестру і маленького брата, рідних і друзів, які пишаються його подвигом, і віддав найцінніше, що є у людини – життя!
Редакція «Pro100Media» просить всіх краматорців долучитися до підписання петиції. Це можна зробити за посиланням
Збір підписів буде тривати ще 46 днів. Для розгляду петиція має набрати 25 000 голосів, станом на зараз її підписали 9729 людей. Кожен підпис – це крок до вшанування мужності та пам’яті Данила. Зробімо так, щоб ім’я нашого земляка було почуте!
