Щодня о 9:00 ми згадуємо про всіх загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації та вшановуємо їхню пам’ять.
Сьогодні роковини загибелі Захисників України з Краматорська: 24 жовтня 2022 року загинув сержант Шарпан Родіон Дмитрович, а 24 жовтня 2023 року — старший сержант Турчін Артем Олександрович.
29-річний сержант Родіон Шарпан загинув 23 квітня 2022 року, виконуючи бойове завдання біля села Яцківка на рідній Донеччині. Під час бою отримав важку вибухову травму – його засипало землею після ворожого обстрілу. Побратими витягли Родіона, але він вже не дихав.
Народився у місті Краматорську. Навчався у Краматорській українській гімназії, закінчив Одеський юридичний коледж, а згодом – Донбаський інститут техніки та менеджменту. Родіон мав золоті руки: займався ремонтом та тюнінгом автомобілів, зварюванням і фарбуванням.
У 2014 році, з початком війни, добровольцем став до лав Збройних Сил. Служив у 81-й окремій аеромобільній бригаді, пройшов пекло АТО, був неодноразово нагороджений.
У грудні 2021 року завершив службу, але вже 24 лютого 2022-го знову пішов до військкомату. Став оператором протитанкового відділення у взводі вогневої підтримки. Провоював лише два місяці.
Родіон був безстрашним, чесним, завжди поруч у найважчі хвилини. Після його загибелі побратими згадують: «.. з ним було ніколи не страшно».
«Усвідомлення смерті так і не прийшло. Здається, просто немає зв’язку з ним, що він не може зателефонувати… Після загибелі дзвонили друзі, однокласники, знайомі Родіона, багато розповідали про нього. Я тільки зараз дізналася, що моя дитина так багато допомагала іншим. У нього була донька Ярослава. Він казав, що тепер вже й помирати не страшно – бо є його маленьке продовження… Йому було всього 29 років», – згадує мати, Олена Табунщик.
У Родіона залишилися батьки та маленька донечка.
Вічна слава і памʼять Герою, який віддав життя за Україну.
Артем Турчін народився 25 жовтня 1983 року в місті Краматорськ. Був єдиною дитиною в сім’ї. Навчався у ЗОШ №12, після чого здобув фах електрика в ПТУ №123. Відслужив строкову службу в місті Бахмут.
Після армії працював у Запоріжжі, де зустрів свою майбутню дружину Марину. Згодом подружжя переїхало до Краматорська. У 2007 році вони одружилися, а в 2009 році народився син.
У 2018 році Артем приєднався до лав новоствореної патрульної поліції. Спочатку служив у Києві, а після народження другої дитини – перевівся до патрульної поліції Краматорська та Слов’янська. У 2020 році почав службу в прикордонній службі.
З початком повномасштабного вторгнення подбав про безпеку родини – дружина з дітьми виїхала до Київської області. Сам Артем продовжував нести службу в різних регіонах: Святогірськ, Чернігів, Чернівці, Суми, Чорнобиль. У жовтні 2023 року його підрозділ перевели на Донеччину – під Бахмут.
24 жовтня 2023 року, за день до свого 40-річчя, Артем загинув під час російського артобстрілу, рятуючи побратимів.
«Він був дуже люблячим батьком і чоловіком. Все намагався робити для дітей, він казав: «Це – мої крила». Для друзів завжди віддавав усе і простягав руку допомоги. Його побратими казали: «Він був найкращий і ця клята війна забирає найкращих», – розповідає дружина Артема.
У нього залишилися дружина, син і донька, яка саме того року пішла до першого класу.
За проявлену мужність та героїзм Артем був посмертно нагороджений:
– орденом «За мужність» ІІІ ступеня (Указ Президента України від 30.12.2023 № 870),
– відзнакою Президента України «За оборону України».
Вічна Слава Герою!
Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!
Портал «Небесне військо Краматорська»
