«Небесне військо Краматорська» — загальнонаціональна хвилина пам’яті
Щодня о 9:00 ми згадуємо про всіх загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації та вшановуємо їхню пам’ять.
💔 24 липня 2024 року загинув Захисник України Олексій Курбанович Тагієв.
Олексій народився 5 грудня 1991 року в Краматорську. Його дитинство було сповнене сміху й пригод: він ганяв м’яча з друзями, бігав босоніж по траві й мріяв про велике. Спочатку навчався в школі №24, а дев’ятий клас закінчив у школі №11.
Олексій був тим, хто завжди умів знайти спільну мову з усіма, його щира посмішка й доброта робили його душею компанії. Після школи Олексій здобув освіту будівельника.
Пропрацювавши рік на машинобудівному підприємстві, він зрозумів, що прагне більшого – свободи творити щось власними руками. Олексій почав працювати на себе, а згодом перебрався до Києва, де його працьовитість і завзяття відкривали нові двері.
Рибалка була для нього часом роздумів, а футбольне поле — місцем, де його серце билося у ритмі гри.
Для Олексія великим скарбом була його сім’я. Понад десять років він ділив життя з коханою дружиною, разом вони виховували двох синів — його гордість і радість. Олексій учив їх бути справжніми людьми: добрими, справедливими, готовими підставити плече.
Коли війна постукала в двері України, Олексій не міг стояти осторонь. Його рідний Краматорськ, його земля, його родина опинилися під загрозою.
Герой пішов на фронт, щоб його сини могли зростати під мирним небом, щоб рідне місто знову розквітало, щоб кожен українець мав право на свободу. На передовій він залишався таким самим – добрим, надійним, тим, хто підтримує побратимів і ніколи не скаржиться, попри всі труднощі.
24 липня 2024 року, виконуючи бойове завдання, Олексій віддав своє життя за Україну. Його серце, сповнене любові до рідної землі, зупинилось, але його вогонь не згас. Він став одним із тих Героїв, чия жертовність тримає наше небо, чия відвага дає нам сили йти далі.
Олексій став символом незламності, любові до Батьківщини та віри в перемогу.
Його ім’я — не лише на меморіалі, а й у серцях тих, хто завдяки йому живе під мирним небом. Пам’ять про нього – це гордість і заклик жити гідно, з любов’ю до рідної землі.
Герої не вмирають – вони живуть у свободі, за яку віддали життя.
Розділяємо глибоку скорботу з усіма, хто втратив своїх близьких, їхні імена навічно викарбувані в історії про героїчну боротьбу українського народу!
Портал «Небесне військо Краматорська»
