У родині Сергія Задерновського з Сіверська Донецької області четверо дітей: доросла 25-річна донька та троє менших — 6, 11 та 12 років. Щоб вмовити їх переїхати з небезпечного регіону, волонтерам ГО “База” знадобилося більше двох місяців. Нині будинок, квартира і все нажите родиною на Донеччині зруйноване обстрілами армії РФ.
З 2023 року Задерновські живуть на Вінниччині в подарованій хаті, мають город і мріють про господарство. Як облаштувалися на новому місці та за чим сумують — голова родини розказав Суспільне Донбас.
6 січня буде два роки, як родина Задерновських з Сіверська Донецької області мешкає у подарованому волонтерами ГО “База” будинку у Маньківці Бершадського району Вінницької області. Діти ходять до місцевої школи, батьки працюють. Як зізнається голова сім’ї Сергій, щоб звикнути знадобився час.

“Обробляли нас місяців два їздили: плакали всі, і вони плакали, і психолог приїжджав. Ну, в общем, вони нас умовили. Їдемо, але ж не знаємо, куди ми їдемо. Приїхали, дали нам хатину, все. Наче й нічого, але — не дома. Тьфу-тьфу-тьфу, втягнулися. Да — важко, все з нуля: тазік, ложка — це все єрунда. Діти почали виходити на вулицю гратися, вдома ж не можна було — обстріли”, — ділиться чоловік.
25 соток городу та бджоли
Нині він працює кочегаром у школі, дружина там же — кухаркою. Сергій розповідає: має додатковий заробіток — розвозить по селах хліб.
Біля нового будинку є великий город, де вони вирощують картоплю, помідори, огірки та кавуни.
“25 сотих — є, де розгулятися. Вдома було шість, то малувато для нас, а тут є де горба заробити. Ну нічого, зате все натуральне, домашнє, закривачка своя”, — зазначає переселенець.

Господарства тут не завели, але плани такі є, каже господар. Натомість зручності вже перенесли до хати, також провели й воду. Тин замінили на паркан з виїзними воротами.
“Важко було на початках — морозяка, діти в туалет на вулицю бігали. Тепер все в будинку. Господарства немає, бо немає навіть, де курей тримати: ні сарайчика, нічого. Але треба. Я там у Сіверську поросят тримав. Хочу подарувати дружині козу. А вона свариться: “Які кози, я тобі дам кози”. Таку рогату хочу, щоб відро почепила й ходила з нею по селу”, — сміється Сергій.
Однак, зізнається, за рідним містом все одно сумує — там була квартира, дім і улюблене заняття — бджоли, 11 вуликів. Нині від минулого життя лишилися самі руїни, розповідає Сергій, будинок зруйнований обстрілами, квартира також згоріла через влучання.
“Мені ніхто в житті гривнею не поміг. Я дітей тягнув і нікому не жалівся, їздив на заробітки. Квартиру чого не продав? Через те, що в мене ще діти є. Думав, старша дочка буде окремо у квартирі, а ми будемо в домі. Все самі наживали, — бідкається переселенець з Донеччини.
Волонтери вивезли багатодітну родину з Бахмутського району разом з домашніми улюбленцями — трьома котами, морською свинкою, собакою породи хаскі на прізвисько Луна та дворнягою — Рексом. Нині котів вже сім, розповідає чоловік.
Евакуація та допомога від ГО “Base UA”
За словами співзасновника та проєктного координатора ГО “Base UA” Артема Яремчука, одна з їхніх ініціатив — це будинки для багатодітних родин.
“Це один з найважливіших проєктів, який поки що не вдається інституалізувати, тому що є проблема з фінансуванням із гуманітарних фондів. Робимо це завдяки донатам, є певні напрацювання з американськими друзями. Коли у нас виходить набрати певну суму, перевозимо родини з прифронтових територій зі всім їхнім майном у новий будинок. Вони стають зразу власниками, ми виступаємо третьою стороною — благодійним платником”, — пояснює Артем.
“Ми евакуювали всіх членів родини: тата Сергія, маму Тетяну, дітей — Анну, Данила, Вову. Також евакуйовували їхню старшу доньку з хлопцем, бабусю з дідусем і близькою родичкою – загалом 10 людей. Переїжджати в інше місце їм було страшніше, ніж залишатися вдома, в рідному місті під обстрілами, без води, газу, світла та нормальної їжі, — з допису ГО “Base UA” на сторінці в Facebook.
Нині, за словами Артема, за їхньої ініціативи з житлом вже п’ять багатодітних сімей з Донецької області. Каже, що загалом найближчим часом власниками нових будинків стануть дванадцять родин.
“Замість того, щоб потребувати постійної гуманітарки, вони стають знову активними учасниками суспільства. Хочеться, щоб діти теж мали доступ до офлайн-навчання. І головне — це безпека, зазвичай ми вивозимо з дуже небезпечних районів — Сіверськ, Курахівський напрямок”, — розказав представник громадської організації.
“Це родини, які реально хотіли й навіть намагалися вже виїжджати та поверталися, тому що багатодітним родинам важко жити в компактних місцях розселення. Коли в тебе три, чотири, п’ять дітей різного віку, їм дуже важко інтегруватися”.

Як запевняє Антон, вже є відпрацьований механізм, за яким вони працюють, а також дружні громади у Вінницькій, Хмельницькій та Київській областях.
Подарунок додому — на Донеччину
Сергій на Вінниччині знову завів бджіл — купив дві рамки, нині вже має сім бджолиних сімей. Попри посушливу погоду, урожай зібрали: травневий, липовий і навіть мед з рапсу, ділиться господар.
“І собі й на продаж вистачило. Я вчора хлопцям, які допомогли нам з будинком, відро меду дав з собою, щоб вони військових пригостили. У Сіверську біля нас хороші воєнні стояли, допомагали нам. А дружина їм їсти варила, я односив тихенько, щоб не бачили. Казав, як будете вивозити людей, хто буде сумніватися — давайте номер, ми поговоримо з ними”, — розказав Сергій.
За даними в.о. начальника служби у справах дітей Юлії Рижакової, станом на 11 грудня 2024 року на підконтрольній території Донеччині лишається 316 тисяч людей, у 19 громадах, які наближені до лінії фронту, знаходиться 54 тисячі, з них 326 — це діти.
Залиште коментар
Розгорнути ▼