Щодня в Україні о 9:00 відбувається Всеукраїнська хвилина мовчання, щоб вшанувати пам’ять жертв російської агресії.
Бежан Олексій Володимирович народився 14.12.1976 року. Проживав у м. Краматорськ, де і закінчив 8 школу. Потім навчався у САТу, а після його закінчення пішов працювати на завод НКМЗ, де пропрацював 15 років.
Про це розповіли на сайті “Небесне військо Краматорська”.
Потім перейшов до заводу ЕМСС, де працював на шліфувальному станку. У вільний час займався футболом та ремонтом автомобілів. Любив багато читати і цікавився усім новим. Мав дуже багато друзів та знайомих, які його завжди раді були бачити і знали тільки з гарного боку, бо він ніколи не відмовляв у допомозі.
Війна застала його в Маріуполь, де Олексій працював на заводі «Азовсталь». Не одразу вдалося виїхати з міста до рідного Краматорська, але вже там він намагався потрапити до лав ЗСУ, або тероборони. Але натикався на відповідь: – «Де приписаний там і їди до військкомату». Що він і зробив коли вдалося добратися додому. Призвали Олексія 8 березня 2022 року. На службу він потрапив до 56 окремої Маріупольської мотопіхотної бригади водієм санітаром. Потім він перевівся до артилерійського взводу де і служив. За гарну службу та відданість своїй справі його призначили командиром гармати 2 самохідного артилерійського взводу 1 самохідної артилерійської батареї та дали звання молодший сержант.
Боронив державу біля Донецька, Авдіїївки та Бахмуту, де і обірвалося його життя від ворожого обстрілу, коли він зі своєю батареєю були на виконанні бойового завдання, біля села Тихонівка, Донецької області. Олексій завжди говорив: – «Хто як не я повинен захистити свою Батьківщину від цієї ворожої навали!».
Якщо ви знаєте Захисника або Захисницю з Краматорської громади і можете розповісти його або її історію — переходьте за посиланням та натисніть кнопку “Розповісти свою історію” — https://www.memorial.kramuo.dn.ua.
