Щодня в Україні о 9:00 відбувається Всеукраїнська хвилина мовчання, щоб вшанувати пам’ять жертв російської агресії.
Тупіков Антон Ігорович народився 07 червня 1988 року у м. Краматорську на Донеччині. Навчався у 8-й міській школі (ОЗЗСО ім. Василя Стуса), де закінчив 9 класів.
Про це розповіли на сайті “Небесне військо Краматорська”.
У дитинстві разом з братом ходив до зоологічного гуртка у ЦПР. Ще там сформувалася любов до рідної землі, її природи, її флори та фауни.
«Було багато екскурсій та цікавих походів. І потім підібралася така компанія однодумців, які любили подорожі рідною Україною та Донеччиною. Найбільше Антон любив поїздки на Оскіл з друзями. Також дуже любив велосипедні прогулянки. Об’їздив на велосипеді все навколо,-» пригадує брат Андрій.
Далі — навчання у ВПУ № 28. Після закінчення професійного училища вирішив продовжити освіту та вступив у Харківський національний університет міського господарства ім.Бекетова. І після закінчення Антон ТУПІКОВ знову повернувся до Вищого професійного училища 28, але тепер уже як викладач профільних дисциплін.
Та поряд, за кілька десятків кілометрів від Краматорська, вже йшла війна, тому вже в 2015 році Антон прийняв рішення стати на захист Батьківщини. Його рішення підтримали в родині.
«Саме таке рішення брата вплинуло на те, що і я став займатися волонтерською діяльністю. Бо хотів допомогти йому та побратимам. А коли розпочалася повномасштабна війна, я теж став на захист нашої країни,-» розповідає Андрій.
У 2016-му році Антон ТУПІКОВ підписав контракт із ЗСУ, потрапив на службу до 54 ОМБР, був артилеристом, пройшов шлях від солдата до командира гармати. Потім перейшов до Національної гвардії України, розпочав службу в підрозділі, який дислокувався у Слов’янську. Тут він і зустрів повномасштабне вторгнення. За два роки великої війни він був на Лиманському, Бахмутському напрямках. У боях набиралися досвід та військові знання.
У 2023 році Антон Тупіков перевівся до 3 штурмового загону Центру спеціального призначення НГУ «ОМЕГА». Його підрозділ протистояв окупантам на Запорізькому напрямку.
Тут він так само передавав свій багатий бойовий досвід побратимам. У жорстоких боях Антон Тупіков був неодноразово контужений, але товаришів не залишав.
Та щодня мріяв про Перемогу, про мирне життя у рідному Краматорську.
За словами брата, друзів, побратимів Антон був патріотом, який всім серцем любив своє місто, свою Батьківщину. Завжди стояв за правду і відстоював правду. Принциповий, чесний, справедливий, відповідальний.
Надихав всіх і переймався, чи всі в безпеці, дуже переживав за маму, дружину. Вірив в Україну, у її Перемогу. І в те, що буде живий.
Як грозові хмари раптом вкривають серпневе небо, так сумні звістки приходять тоді, коли, здавалося б, нічого не віщувало лиха…
У ніч на 8 березня, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Роботине, інструктор 1-ї групи (протитанкової) підтримки 3-го окремого штурмового загону спеціального призначення НГУ «Омега», старший сержант Антон Тупіков загинув під час артилерійського обстрілу разом зі своїм побратимом, таким же досвідченим, мужнім воїном. Обидва отримали поранення несумісні з життям…
Антон заповідав, щоб його тіло піддали кремації – так само як і його друга, вчителя історії, прикордонника Максима Фідрі, який загинув за чотири місяці до того.
«Це була ніч перед похованням Максима, ми всі ночували у дружини Максима Альони. Антон сказав тоді: «Я зараз скажу мій заповіт: щоб мене теж кремували як Максима, щоб було все, як у Максима. Тільки мені принести не лілії, а ромашки». Антон любив ромашки,-» згадує племінниця Максима Ярослава.
Після церемонії прощання у храмі Святих мучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії тіло Антона Тупікова відвезли на кремацію до Харкова. Після цього його прах поховали на Алеї Слави у Краматорську.
Наші безстрашні захисники воюють у надважких умовах, героїчно жертвують своїм життям, щоб Україна була вільною і незалежною державою.
Вічна слава і пам’ять Лицарям світла, які тримають зараз небо, перейшовши до небесного воїнства.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!
Якщо ви знаєте Захисника або Захисницю з Краматорської громади і можете розповісти його або її історію — переходьте за посиланням та натисніть кнопку “Розповісти свою історію” — https://www.memorial.kramuo.dn.ua.
