Краматорка Євгенія Кононенко завжди була творчою людиною. Її захопленням було виготовлення виробів з бісеру. Зараз Євгенія мешкає у Львові та успішно працює над замовленнями на свої унікальні вироби.
Талант та майстерність Євгенії вражають кожного, хто бачить її роботи, які відрізняються неповторністю та вишуканістю. Краматорка не зупиняється на досягнутому і має великі плани на майбутнє. Вона прагне постійно вдосконалюватися та розвиватися. Її мрією є відкриття власного youtube-каналу, де вона зможе ділитися своїм досвідом та навчати інших цій чарівній справі.
У розмові з журналістом “Pro100Media” Євгенія розповіла про свої досягнення та плани на майбутнє. Вона поділилася своїм баченням та ідеями щодо розвитку у творчості та висловила вдячність своїм клієнтам за підтримку та віру у її здібності.

З чого почалося ваше захоплення бісероплетінням?
Мене ще з дитинства приваблювала творчість. Я була такою дитиною, яку можна було залишити саму вдома, без проблем знаходила чим себе зайняти. Звичайно тоді не було такого асортименту матеріалів, які є зараз, але я сідала. щось плела, майструвала. Мене ніхто не вчив, я навчалася сама. Пам’ятаю, вже тоді фенечки з бісеру робила. Потім на багато років я забула про це хобі, але у 2014 році, коли на Донбасі почалася війна, я почала за допомогою творчості знімати стрес.

Я не тільки бісероплетінням займаюся, а ще гачком в’яжу. Тоді я без роботи залишилась, тому ще й дітей вчила плести та в’язати, проводила безплатні майстер-класи в Центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Донбас» в Краматорську.
Під час повномасштабного вторгнення ми виїхали з міста, це для мене було справжнім стресом. Але знайшла в собі сили повернутися в Краматорськ, щоб забрати верстат, деякі матеріали та розпочати життя з нової сторінки. Я почала виготовляти вироби на замовлення, й це стало під час війни для мене додатковим заробітком, потроху почала з’являтися клієнтська база, нові знайомства.

Я не можу стояти на місці, тому почала ще й малювати схеми до своїх робіт. Бо я багато слідкую за напрямком бісероплетіння в соцмережах, вступила в різноманітні групи, тому бачу, що в багатьох дівчат дуже схожі вироби. А мені хочеться чогось свого, незвичного, оригінального, щоб коли людина дивилася, в неї око могло зачепитися, коли гортає стрічку.
Мені насправді постійно хочеться чогось нового. Я раніше навчала людей, є в мене таке вміння, тому нещодавно я замислилась про те, щоб робити майстер-класи на youtube. Але трохи страшно за це братися. Бо треба монтувати відео на ноутбуці, а для мене це ще незвідана стихія. Думаю, що головне наважитися й почати. А потім вже буде легше.
Зараз найчастіше які вироби виготовляєте?
Гердани та силянки. Саме до силянок я й почала малювати схеми в безплатному додатку в телефоні.

Як довго працюєте над одним виробом?
Все залежить від ситуації, натхнення та самопочуття, бо ми живемо у Львові зараз, а тут, як кажуть самі львів’яни, маленький Лондон, тому погода переважно дощова. А в мене проблеми з тиском, це відображається на самопочутті. Тому буває по різному, можу одну силянку зробити за два дні, можу працювати над нею тиждень. Гердани виготовляю довше: тиждень або два.
Зараз я зосереджена лише не цій справі, тому кожного ранку я прокидаюсь, снідаю та починаю плести чи в’язати. Я навіть килим зв’язала, давно хотіла це спробувати. Людям сподобався він дуже, я його продала.
Також два рази на тиждень ходжу плести маскувальні сітки для ЗСУ та роблю з дівчатами-волонтерками окопні свічки. Також в церкві, де ми цим займаємось, я допомагаю жінкам похилого віку зареєструватися на отримання гуманітарної допомоги, бо їм складно це зробити. Роблю все це, коли є можливість і вільний час.

Коли ви почали робити гердани та силянки на замовлення?
Загалом перші замовлення були ще у 2014 році. Це були джгутики з бісеру, в’язані ажурні серветки для інтер’єру. Перший гердан я зробила у 2018 році. У мене тоді був перелом руки, я багато дивилася відео як їх робити, а потім, коли гіпс зняли, попросила чоловіка зробити верстат та почала робити гердани. Вони дуже сподобались людям, були замовлення.
Звичайно, мої перші гердани у порівнянні з тими, які я роблю зараз – це небо та земля, бо якість робіт я покращила. Гердани та силянки я роблю від душі, і, гадаю, це помітно.
Є один гердан, популярний, я його вже декілька разів відтворювала, тому, коли зараз в мене його замовляють, я відмовляюсь, бо не дуже хочу робити постійно одне й теж, це вбиває творчість. Мені було приємно, коли замовник дозволив мені змінити кольори на свій смак.

Бісер, з якого ви створюєте вироби, якійсь особливий?
Я плету з чеського бісеру. Це зараз болюча тема, бо його якість знижується, а ціна зростає. Японський не кожній людині по кишені, один грам коштує майже 100 гривень. Чеській більш доступний, але в процесі роботи доводиться його калібрувати. А це нелегко. Фактура та стійкість бісеру теж різною буває, тому покриття може стиратися під час роботи, а буває настільки стійкий, що його можна й випрати в машинці, а йому нічого не буде.
А які загалом бувають складнощі під час виготовлення?
Дуже складно вчитися, але в процесі роботи та з часом до всього звикаєш. Поступово з’являються особисті секретики, дещо можу підгледіти в інтернеті. Дуже специфічна робота, коли в гердані ховаєш нитки, не дуже люблю цей процес. Також якщо це джгути з бісеру, зв’язані гачком, на нитку треба нанизати приблизно 8-9 метрів бісеринок, а потім прив’язати. І щоб візерунок був рівненький, важливо не помилятися. Але робота дрібна, багато кольорів, тому помилитися легко, якщо бути неуважним. Я цей процес теж не дуже люблю. Але загалом ці всі процеси – звична для мене справа, тому жодних проблем в роботі у мене немає.

Як можна зробити замовлення у вас?
Дехто замовляє завдяки “сарафанному радіо”: бачать у знайомих якусь мою роботу, питають, хто автор і дізнаються про мене. Ще моя подружка, яка робить манікюр, орендує свій кабінет в салоні краси, тому я їй віддаю декілька моїх виробів на реалізацію. Там можна одразу й поміряти, й обрати що сподобається. Ну і звичайно я продаю через соцмережі. Конкуренція там велика, бо багато пропозицій на виготовлення певного виробу. Нещодавно, наприклад, я була дуже здивована, що з 300 пропозицій, замовник обрав саме мою. Крім того, у мене є власна група, мені її подруга подарувала на Новий рік, бо в мене руки не доходили зробити для себе. Там я теж публікую свої роботи.

Чи брали ви участь у виставках?
В Краматорську у мирний час – так. Але тоді це була вишивка по шкірі та джгутики. Не дуже місцеві купували, тоді, мабуть, нецікаво їм було.
Зараз трохи не до виставок. Мені пропонували надати роботи на аукціон для ЗСУ, але я дізналася за скільки там купують подібні вироби. Майже за копійки, чомусь вони на таких заходах майже не цінуються. Тому я вирішила продавати вироби за встановлену мною суму, і вже з цих грошей перераховувати гроші на ЗСУ. Та й взагалі я людина інтровертна, мені зручніше на замовлення вдома працювати, ніж виходить кудись.
Зараз багато дівчат, які теж займаються бісероплетінням, вважають, що через те, що в країні війна, ніхто в них не купить нічого. Але це неправда. Люди купують з задоволенням, тим паче такі роботи зараз дуже модні.

У нас з чоловіком була нещодавно річниця весілля, він мені захотів подарувати сережки. Ми зайшли в магазин й мені нічого не сподобалось. Все це багато коштує, але в око не впадає. А ми багато часу сидимо над своїми роботами, тому, як мені сказав чоловік, вони мають взагалі бути неоціненними.
Пам’ятаю, як колись на виставці підійшла дівчинка та почала роздивляться вироби, а за нею мати. Каже: “Пішли звідси, в тебе є золото!”. Тому мені б хотілося, щоб стереотипи в наших людей трохи змінилися та вони почали цінувати кропітку роботу. У мене знайомі дівчата цілі кольє з бісеру роблять, це справжні шедеври.

Чи даруєте ви свої роботи?
Так, часто. Перед Новим роком порадувала трьох знайомих дівчат. Комусь браслетик, комусь джгутик, і вони задоволені залишилися. Родичам на свята дарую, подругам.

Які у вас творчі плани на цей рік?
Як я вже казала, хочу розпочати робити майстер-клас на youtube, навчати всіх охочих, ділитися секретами, знаннями. І звичайно, збільшувати потроху клієнтську базу. Ще мені хочеться об’єднатися з кимось у творчий тандем, бо я можу щось не встигати, а хочеться робити більше.
“Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО “Інститут масової інформації” в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network”

Залиште коментар
Розгорнути ▼