Катерина Каменюк – директор Комунальної установи «Лиманський молодіжний центр «Вайб»
«Я з мальовничого українського містечка Лиман, Донецької області – розповідає Катерина – народилася тут, навчалася, вийшла заміж і народила двох чарівних дітей. Планів змінити місце проживання ніколи не було…»
До початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Катерина працювала у Лиманському молодіжному центрі «Вайб». Займалася творчим та культурним розвитком молоді, залучення молоді до життєдіяльності громади, впроваджувала проєкти спрямовані на згуртованість, відповідальне батьківство, долучала молодь до організації різного типу локальних заходів.
«Було дуже багато планів на майбутнє – каже Катерина – працівниками центру було прописано та подано проєктну заявку на реалізацію ініціатив з популяризації відповідального татівства та гендерної рівності. Грант у січні було підтверджено, його реалізація мала початися у квітні. Було підписано меморандум з Лиманською міськрайонною організацією Товариства Червоного Хреста, було налагоджено співпрацю з ГО «Ліга майбутніх поліцейських». На базі нашого центру сформувалися та проводили свої репетиції два місцевих музичних гурти. Саме вони мали бути залучені в організації заходу до Дня молоді у місті, також, гурти було вже запрошено ГО «Нормани» на щорічний захід «Горинич фест». І це вже не кажучи про дозвільні заходи та заходи з неформальної освіти.»
24 лютого всі плани кардинально змінилися. Катерина разом зі спеціалістом свого центру та молоддю, яка відвідувала «Вайб», почала працювати у гуманітарному штабі, який було екстрено створено спільними зусиллями з місцевою владою та Товариством Червоного Хреста.
«Було страшно від невідомості, було важко від кількості людей та гуманітарних вантажів, було холодно в приміщені, було по всякому, але ми робили те, що могли. Ми допомагали людям, підтримували їх, заспокоювали! Ми підтримували один одного, ми були на зв’язку 24\7» – згадує Катерина.
Перебіг подій змінювався, ситуація в громаді загострювалася, в березні Катерина виїхала з дітьми в більш безпечне місце. Паралельно і трохи пізніше виїхала і молодь зі своїми сім’ями.
«Я підтримувала завжди з ними зв’язок і зараз підтримую. Я знаю де хто в мене знаходиться, допомагаю інформаційно, підтримую морально свою молодь»
До останнього дня до окупації Лиманщини Катерині телефонували люди з усіх куточків громади, адже її особистий номер телефону розлетівся всюди, як телефон волонтера. В режимі «онлайн» довелося попрацювати та на евакуації, і побути кол-центром, а іноді й психологом.
Катерина продовжує роботу молодіжного центру дистанційно, а в вересні ще й почала волонтерити в м. Дніпро у Центрі підтримки внутрішньопереміщених осіб Краматорського району «МиРазом». Центр націлений адаптувати, інтегрувати та підтримати людей Краматорського району в нових обставинах, в чужому для них місті.
«Різних людей тут можна зустріти: вдячних і не дуже, сильних і морально розбитих, сповнених оптимізму і тих, хто вже ні на що хороше не сподівається – розповідає Катерина – але в стінах нашого центру вони всі знаходять підтримку, вони опиняються серед, так би мовити, своїх. Ми заспокоюємо людей, вселяємо в них надію, допомагаємо зрозуміти, що вони не покинуті, що є ми й нам є діло до їхніх проблем. Насправді більшість людей чекає на те, щоб вже безпечно можна було повернутись, щоб можна було відбудовувати своє житло та будувати плани на майбутнє. І ми впевнені, що скоро так і буде! Зовсім скоро Україна переможе! Інакше не може бути!»
Катерина планує повернутися в Лиман, будує плани на подальшу роботу з молоддю і не тільки, вже має декілька ідей проєктів на майбутнє, які будуть корисними для жителів післявоєнної Лиманщини. «Ніхто з нас вже не повернеться додому колишнім, всі ми переоцінили свої принципи та цінності – каже Катерина – але я сподіваюся, що це тільки на краще, що тепер ми цінуватимемо ще більше свою домівку, сім’ю і свою незалежну Україну!».
Джерело: Управління сім’ї, молоді та масових заходів НПВ.
