Краматорка Ілона Степанова розповіла, що 25 квітня її сина Дмитра ТЦК насильно забрав в армію прямо на вулиці в Чернівцях, коли чоловік йшов на роботу. 30 квітня йому виповнилося 26 років. Історією жінка поділилася з журналістами “Pro100Media”.
“Він одразу сказав, що не місцевий, що мешкає в Донецькій області, в Краматорську, а в Чернівцях працює вахтовим методом. Що йому хоча б речі треба відправити рідним та повідомити про своє місцеперебування. Але у Дмитра відібрали телефон та навіть під конвоєм в туалет водили. Під час бесіди в ТЦК недвозначно натякнули, що якщо він не підпише документи, він не вийде звідти.
Лише через три дні я дізналася, де знаходиться син. На той час він був на навчанні. Навчався він місяць, до цього в армії не служив та зброю в руках не тримав. Чому можна за місяць навчити людину, яка про зброю лише читала чи бачила в комп’ютерній грі?
Потім його направили в частину у Слов’янськ для проходження служби. 1 червня він прибув в частину, а вже 3 числа його відправили під Часів Яр, хоч й обіцяли, що найближчі 2-3 місяці він буде проходити службу на місці та на блокпостах. 6 червня він пропав безвісті. Офіційний висновок про це видали 13 червня.
Перед виїздом на позицію телефони та банківські картки у хлопців також забрали. Дмитро надіслав мені номер телефону замком роти, щоб я могла телефонувати та уточнювати чи все добре з ним. З 3 по 6 червня командир брав слухавку, казав, що все добре, а потім припинив спілкуватися. 8 червня ми додзвонилися до нього з іншого номера. Він сказав, що біля Часового Яру триває сильний обстріл й вони не можуть вивезти хлопців. Лише 13 червня підтвердили, що Дмитро пропав безвісті.
Коли я тільки дізналася, що сина забрали співробітники ТЦК, звернулася до юристів. Мені сказали, що немає сенсу нічого робити, бо Дмитро вже підписав документи. Він розповідав, що в частині до нього відносились нормально, але казав, що дуже погана медицина. У Дмитра підвищений тиск, тому в нього постійно йшла кров носом та боліла голова. На це ніхто не звертав уваги, казали, що це не захворювання. Син також підхопив двосторонній отит, ледве добився, щоб його відвезли в лікарню, бо медик в частині сказав лише, що при запаленні вух опухає шия. Дмитру видали один антибіотик, все інше купляв за власні кошти. Ми бритву, носки, труси, футболки, штани та засоби гігієни, все купляли самі.
Я отримала документ про те, що син пропав і більше нічого не знаю. Намагаюся дізнатися, але багато хто робить круглі очі та кажуть, що нічого не знають про цю бригаду, що взагалі вона існує. Це окрема штурмова 225 бригада. Речі сина я досі не отримала. Про сина ніхто нічого не каже, а речі обіцяють повернути “завтра”. Вже декілька тижнів триває це “завтра”. Останній раз сказали, що в них багато речей і всі їх треба переписати.
Я продовжую шукати хоч якусь інформацію про сина. Може він десь в лікарні без свідомості лежить. Аналіз ДНК я здала в Костянтинівці, написала заяву про зникнення. В Костянтинівці зараз знаходиться відділ поліції Бахмутського району.
У моєї знайомої в Краматорську брата чоловіка теж насильно забрали тцк-шники. У людини шизофренія, є документи, які це підтверджують. Зараз він служить танкістом. Ще одного знайомого забрали, чоловіку 59 років, він ходить з палкою навіть. Його відправляють в різні частини, а потім повертають. Ось так він катається Україною й все”, – поділилася історією Ілона Степанова.
Нагадаємо, згідно з новим законом про мобілізацію, військовозобов’язаний повинен мати з собою військово-обліковий документ. Його треба пред’явити не лише на вимогу поліцейського, але й працівника ТЦК. Але водночас військовозобов’язаного однаково не мають права затримувати, крім випадків, якщо він перебуває в розшуку Національною поліцією.
Затримувати мають тільки працівники поліції. Заштовхування військовозобов’язаного до транспорту працівниками ТЦК також є незаконним.
Застосовувати силу мають право тільки працівники поліції. Якщо ж таке відбувається з боку працівників ТЦК, то треба намагатися фіксувати цей процес на відео. Треба попереджати працівників ТЦК, що це незаконне позбавлення волі, незаконне затримання, і за це є відповідальність згідно зі статтею кримінального кодексу України.
В Україні є кримінальна відповідальність за публікування інформації про переміщення ЗСУ, техніки. Але незаконні дії працівників ТЦК знімати можна.
Телефон є майном людини. Ніхто не має права його забирати. ТЦК фактично мають статус військових частин, керівництво часто ухвалює рішення про те, що телефони необхідно вимкнути. Але така норма тоді повинна виконуватися всіма особами, які перебувають у приміщенні ТЦК. Поза межами ТЦК людина має право на дзвінок адвокатові, поліції та рідним. В будь-якому разі людині повинні надати можливість скористатися зв’язком, таке право повинно бути забезпечено.
Якщо військовий пропав безвісті треба:
Звернутися до Територіального центру комплектування, від якого була мобілізована особа, чи до військової частини. Там повинні підтвердити або спростувати статус військового (полонений чи зниклий безвісти).
Звернутися із заявою до найближчого територіального органу Національної поліції України. Також можна надіслати лист на електронну пошту: rozshuk_znyklyh@police.gov.ua та зателефонувати на гарячу лінію (0894) 200-18-67 або 0 800 212 151.
За кожним фактом зникнення поліція відкриває справу, яка реєструється в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ЄРДР). Обов’язково зафіксуйте реєстраційний номер заяви, а також заберіть витяг із ЄРДР, де буде зазначено ПІБ слідчого Заяву може подати будь-яка особа. Не обов’язково родич.
Ймовірно, на цьому етапі вас попросять здати генетичний матеріал для експертизи ДНК. Це прискорить пошук.
Ще ви можете зателефонувати в Національне інформаційне бюро (НІБ) за коротким номером 1648 або +38 (044) 287-81-65 (для дзвінків з-за кордону). Усі способи зв’язку тут. Ця служба теж збирає, обробляє та фіксує інформацію про осіб, зниклих безвісти, незаконно переміщених, полонених та загиблих.
Сюди можна подати заявку на розшук, звернутися за консультацією, алгоритмом дій, уточнити чи повідомити інформацію. Інформація, подана до НІБ, потрапляє до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими при ГУР Міноборони.
До Об’єднаного центру з пошуку та звільнення полонених при СБУ за телефонами (067) 650-83-32, (098) 087-36-01, або ж надіслати листа на електронну адресу: united.centre.ssu@gmail.com
Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, який діє під координацією Головного управління розвідки Міністерства оборони України: 0 800 300 529 (безплатно всередині країни), +38 (044) 390 43 90 (з-за кордону за тарифами оператора). На сайті штабу ви можете знати докладну, покрокову дорожню карту для родичів зниклих безвісти військових та військовополонених.
Далі родичам рекомендовано звернутися на гарячу лінію Міжнародного Комітету Червоного Хреста за телефоном 0-800-300-155. Контакти є на сайті організації. Ця організація веде власний реєстр та іноді може відвідувати людей у полоні (про такі візити вона має повідомити родичам).
Також можна підготувати звернення до Європейського суду з прав людини та до Комітету з прав людини ООН.
