Журналісти Pro100Media продовжують розповідати про видатних людей, на честь яких названі вулиці Краматорська. Сьогодні розповімо про Леся Курбаса, на честь якого перейменували вулицю Некрасова.
Лесь Курбас, народжений як Олександр-Зенон Курбас, був видатним українським режисером і актором. Народився 25 лютого 1887 року в родині галицьких акторів Степана та Ванди Курбасів. З дитинства гастролював з батьками і згодом здобув ґрунтовну освіту в Тернопільській гімназії, Львівському та Віденському університетах. Він знав вісім мов, але принципово не вчив російську.
У 1915 році Лесь Курбас заснував у Тернополі перший стаціонарний український професійний театр “Тернопільські театральні вечори”. У 1916 році переїхав до Києва, де працював у театрі Миколи Садовського, а потім заснував Молодий театр. Також він створив експериментальний театр українського модернізму, вивівши його на лінію передових мистецьких шукань Заходу (діяльність «Березоля» 1922–1926 років). Цей театр радикально вплинув на розвиток українського театрального мистецтва, відійшовши від етнографічного репертуару і ставив сучасні українські та світові класичні п’єси. Митець пробував синтезувати національні традиції українського театру з найновішими формами європейського.
Перше кохання Леся Курбаса ледь не закінчилося самогубством — його обраниця й партнерка по сцені Катерина Рубчакова була заміжньою, тож відмовила молодому митцеві. Після цього він вистрілив собі в серце з револьвера, але залишився живий. Лікарі відмовилися витягати кулю, щоб не нашкодити, тож режисер усе життя прожив із нагадуванням про нерозділене кохання.
Другим коханням стала акторка та балерина Валентина Чистякова. Курбас побачив її талант, узяв до київського театру й став навчати етнічну росіянку української мови. У підсумку, вона грала українськомовні п’єси без жодного акценту, а пара закохалася. Лесь і Валентина обвінчалися в Андріївській церкві в Києві й прожили разом усе життя.
У 1933 році Курбаса усунули від керівництва театром “Березіль”, а згодом заарештували і відправили до виправних таборів, де він не припиняв творити. На волю Лесь Курбас так і не вийшов. 9 жовтня 1937 року “особлива трійка” Управління НКВД одним списком засудила до смерті 1825 людей, яких утримували в Соловецькому таборі особливого призначення.
Серед них був Лесь Курбас і його друг Микола Куліш. 3 листопада, до двадцятої річниці Жовтневої революції, їх розстріляли в урочищі Сандармох. Існує легенда, що Курбаса і Куліша вбили одним пострілом, щоб зекономити кулі.
Радянський режим хотів знищити Леся Курбаса, але його постать і новаторство продовжують жити, адже дух сильніший за репресії.
