Ввечері 1 лютого у Краматорську пролунав оглушливий вибух: ворожа ракета потрапила в один із під’їздів житлового будинку та повністю його зруйнувала. Наталя Хижняк із сім’єю жила в іншому під’їзді тієї ж будівлі. Жінка отримала значні поранення від уламків скла, яке розлетілося від вибуху.
Свою історію вона розповіла музею “Голоси мирних” Фонду Ріната Ахметова.
“Це був звичайний вечір. Син із роботи прийшов, приліг одягнений. Я запропонувала йому встати та поїсти, але він відмовився. У мене була ніби якась чуйка: принесла ковдру та його накрила. Чоловік теж ліг, а я розчісувала кішку. Він мене покликав, я підійшла. Коли стояла біля ліжка – бабахнуло. І все”, – згадує Наталя.
Шибки в їхній квартирі розлетілися в момент: пізніше зі спини Наталі лікарі діставали скло, зашивали рани, серед яких були і глибокі. На голові утворилася велика шишка, з вуха вирвало сережку. Жінка каже, що тоді відчувала страшний біль, а від пережитого шоку відходить досі.
“Коли мене виводили з будинку, все стріляло, все бахало, все гуркотіло… Я була не в собі. Кішка наша шість діб сиділа у шафі, не могли її знайти. Я навіть писала у Телеграмі. Знайшли: вона, бідна, аж посивіла. Я ніколи не думала, що коти можуть сивіти”, – ділиться Наталя.
Син, якого жінка встигла накрити ковдрою, не постраждав. Чоловік отримав незначні ураження. Наразі сім’я мешкає у родичів. Наталя упевнена: треба жити далі і чекати на перемогу України.
Історія Наталі стала частиною архіву музею “Голоси мирних”. Це масштабний архів історій мирних мешканців України, які постраждали від війни. Архів музею налічує вже понад 60 000 історій.
