В Краматорську поховали військовослужбовця Сергія Ільєнка, старшого лейтенанта, командира взводу протитанкових керованих ракет військової частини А4875, який віддав своє життя захищаючи Україну від ворога
Він загинув 23 вересня 2023 року, отримавши несумісні з життям поранення в районі Кліщіївки Бахмутського району.
Дружина загиблого Героя Вікторія розповіла журналістам “Pro100Media”, що Сергій закінчив військове училище в Санкт-Петербурзі, отримавши професію – зв’язківець. Після цього декілька років працював за спеціальністю, пізніше – інженером на Карачун – горі. З 2014 року був начальником телевежі.
“Коли у 2014 на Донбасі почалась війна, Сергій вивів співробітників і знеструмив вежу. Йому навіть ворожі бойовики погрожували, що вб’ють. Після деокупації Краматорська та Слов’янська чоловік брав участь у будівництві нових веж, домовлявся, проєктував, працював зі спеціалістами. У 2023 році, коли в нього закінчилася бронь, він сам пішов до військкомату та вступив до лав ЗСУ.
Сергій був чудовим чоловіком. Ми завжди з роботи поспішали додому, щоб швидше побачитись, поспілкуватися. Жили один для одного, разом відпочивали, виховували сина. Ми не сварилися навіть, сідали, обговорювали все спокійно”, – ділиться Вікторія.
Вона розповідає, що під час бойового завдання в районі Кліщіївки росіяни вдарили по позиції, де знаходився Сергій, “Іскандером”.
“Це була миттєва смерть. Потім чотири дні їх намагалися забрати. Росіяни весь цей час не давали це зробити, обстрілюючи наших військових. Пів року проводилися ДНК-тести, у п’ятницю я нарешті отримала оригінали документів та змогла поховати чоловіка.
Після російського обстрілу тіла було важко впізнати. Всі хлопці практично однакової статури, а на завдання шеврони чи розпізнавальні знаки не беруть. До того ж тоді тепло ще було і дощ, тому тіла змінили колір, форму. Нереально щось зрозуміти, тому й необхідні були тести”, – каже Вікторія.
Провести Сергія Ільєнка в останню путь прийшли друзі та побратими краматорця. Вони висловили слова співчуття рідним та близьким чоловіка.
“Сергій жив разом з бійцями, ділив з ними хліб та воду, вчив їх, ніколи не залишав, разом з хлопцями виходив на завдання. Він був справжнім офіцером. Загинув він також зі своїм підлеглим. Сергій був дуже спокійний та витриманий, любив Україну. Навіть у військкомат прийшов сам на першу вимогу. Син Сергія теж допомагає ЗСУ, займається волонтерством. Для нас всіх це страшна втрата”, – кажуть побратими Сергія.
