Часто таке трапляється, що в момент здачі ремонту щит на 24 модулі заповнений до останнього місця. Але, наприклад, за рік у квартирі з’являються кондиціонер, посудомийна машина й тепла підлога у ванній, для яких потрібні окремі автоматичні вимикачі. І от для них, вже не вистачає місця в існуючому електрощиті. Вбудований корпус щита без пошкодження стіни не замінити, тому поруч вішають другий. Як бачите, на практиці електричні щити переробляють саме по цій причині, не через поломку, а через нестачу місця.
Щоб цього уникнути, ми радимо підбирати електрощиток за трьома параметрами: кількість модулів із запасом 25–30%, спосіб монтажу й матеріал, ступінь захисту від пилу та вологи. Для квартири зазвичай вистачає 24–36 модулів, для будинку з трифазним вводом потрібно 48–72 модулі або два щити. Решту визначають стіна і приміщення, де монтують пристрій.
Скільки модулів потрібно
Модуль — це одиниця ширини на DIN-рейці, 17,5 мм. Однополюсний автомат займає один модуль, двополюсний — два. Тому електрощит для квартири рахують не за кількістю приладів, а за кількістю полюсів. Ось типовий набір для двокімнатної квартири з електроплитою:
- вступний двополюсний автомат, реле напруги й обмежувач перенапруги — 6 модулів;
- два пристрої захисного вимкнення (ПЗВ) для розеток і ванної — 4 модулі;
- освітлення, розетки кімнат і кухні, плита, духовка, два кондиціонери — 10 однополюсних автоматів, 10 модулів;
- диференційні автомати для пральної й посудомийної машин і бойлера — 6 модулів.
Разом 26 модулів, із запасом 25% виходить 33, тому раціональний вибір — щит на 36 модулів. Номінал автомата визначають за формулою потужність ÷ 230 = струм. Для індукційної панелі 7,2 кВт це 7200 ÷ 230 ≈ 31 А, тобто автомат на 32 А і кабель 6 мм². Щит для приватного будинку рахують так само, але трифазні автомати займають по три модулі, а ліній більше: котел, насос, гараж, освітлення двору.
Вбудований чи накладний щит
Вбудований щит ставлять у нішу, і над стіною виступають лише рамка та дверцята. Його обирають, коли ремонт ще попереду: нішу вирізають до штукатурення, а глибину рахують разом із шаром штукатурки, зазвичай 10–20 мм. Для гіпсокартону випускають окремі моделі з притискними фіксаторами.
Накладний щит кріплять на поверхню стіни, тож його можна встановити або замінити без будівельних робіт. Він підходить для готового ремонту, гаража, підсобки й технічних приміщень будинку. У несучих стінах панельних будинків нішу робити не можна, тому там вибору фактично немає.
Металевий чи пластиковий щит
Пластиковий корпус має подвійну ізоляцію, тому його не заземлюють. Він легший, не іржавіє й добре підходить для квартири. У паспорті такого щита шукають стійкість до розжареного дроту за IEC 60695-2-11. Виробники зазвичай вказують 650 або 960 °C, і вищий показник кращий для пожежної безпеки.
Металевий щит міцніший, тому його ставлять у під’їздах, гаражах і на виробництві. За ПУЕ металевий корпус і дверцята приєднують до захисного провідника PE, і на якісних моделях на дверцятах уже є гвинт і гнучка перемичка. Для вологих приміщень фарба має бути порошковою й без подряпин, інакше метал почне іржавіти.
Ступінь захисту IP щита
Код IP за IEC 60529 складається з двох цифр. Перша показує захист від твердих предметів і пилу, друга — від води. Мінімальні значення для різних приміщень такі:
- житлові кімнати й коридор — IP30–IP40: усередину не потрапить предмет діаметром від 2,5 мм для IP30 і від 1 мм для IP40;
- кухня й сухі підсобки — IP41, де одиниця означає захист від вертикальних крапель;
- підвал, котельня, неопалюваний гараж — від IP54: часткова пилозахищеність і захист від бризок з будь-якого боку;
- вулиця, навіс, фасад — IP65: повний пиловий захист і захист від струменів води.
Ці цифри стосуються закритої оболонки з правильно заведеними кабелями. Якщо дріт провели через широкий виламаний отвір без сальника, щит IP65 на фасаді пропускатиме воду й пил так само, як відкритий.
Що перевірити до покупки електрощита
Два корпуси на однакову кількість модулів можуть суттєво відрізнятися всередині. Перед покупкою щит відкривають і перевіряють:
- DIN-рейку шириною 35 мм за EN 60715: вона має бути металевою й закріпленою без люфту;
- нульову N і захисну PE шини: затискачів має бути більше, ніж ліній, хоча б на 2–3;
- вільне місце між рядами, щоб кабель 6 мм² згинався без зусилля;
- заглушки для порожніх модулів і отвори для кабелю зверху та знизу;
- дверцята: щільне прилягання, засувка чи замок, а в металевому корпусі ще й перемичку заземлення.
Порівнюючи моделі електрощитів в каталозі, наприклад на Електрика-ШОП https://electrica-shop.com.ua/ua/, звіряйте кількість модулів і рядів, IP, матеріал, габарити й монтажну глибину. Глибину порівнюють із товщиною стіни, а ширину — з місцем під щит, бо дверцята мають відчинятися повністю.
Типові помилки монтажу
Щит часто ховають туди, де він не заважає інтер’єру: у шафу-купе, за холодильник, під стелю. Під час аварії до такого щита не дістатися швидко, а ПУЕ вимагає вільного доступу до розподільчих пристроїв для обслуговування.
Друга помилка — забивати рейки впритул. Автомати, що стоять щільним рядом під навантаженням, нагріваються, і виробники дають для них знижувальний коефіцієнт номінального струму. У таких щитах через рік-два нерідко темніють затискачі та ізоляція біля них.
Третя — металевий щит без заземлення дверцят або пластиковий IP40 у вологому підвалі. У першому випадку пробій ізоляції на корпус лишається непоміченим, у другому за кілька місяців на клемах з’являється окис.
Спершу складіть список ліній і порахуйте модулі за полюсами, додавши 25–30% запасу. Для квартири це зазвичай 24–36 модулів, для приватного будинку — більше, з урахуванням трифазних автоматів.
Далі оберіть монтаж за станом стіни й ремонту, матеріал — за приміщенням, IP — за вологістю й пилом. У магазині відкрийте корпус, перевірте шини, рейки й дверцята, а нішу готуйте з урахуванням штукатурки.
