Вроджені вади серця — це анатомічні дефекти будови серця або великих судин, які виникають ще під час внутрішньоутробного розвитку дитини. Ці патології здатні суттєво порушити нормальну циркуляцію крові, що особливо небезпечно в перші дні й місяці життя. Причини розвитку вроджених вад різноманітні: вони можуть бути зумовлені генетичними аномаліями, шкідливими звичками або інфекціями матері під час вагітності (наприклад, краснуха, грип), а також дією токсичних речовин, включно з медикаментами, алкоголем і радіацією. Значну роль відіграє спадковість — наявність серцевих захворювань у найближчих родичів підвищує ризик появи вади у дитини.
У другому абзаці першого розділу варто зазначити, що вроджені вади серця можуть мати різноманітну природу: від незначних дефектів, які не впливають суттєво на якість життя, до складних поєднань аномалій, які вимагають хірургічного втручання. Класифікація вад зазвичай поділяється на “сині” (зі змішуванням артеріальної та венозної крові, що призводить до ціанозу) та “білі” (без змішування крові, але з порушенням потоку). Найпоширенішими є дефект міжшлуночкової перегородки, відкрита артеріальна протока, стеноз легеневої артерії, тетрада Фалло, транспозиція магістральних судин. Деякі з них мають латентний перебіг і виявляються вже у дорослому віці.
Симптоми, діагностика та наслідки вроджених вад
Клінічна картина вроджених вад серця значною мірою залежить від типу і тяжкості порушення. У новонароджених тривожними сигналами можуть бути задишка навіть під час годування, посиніння губ або шкіри, слабкий апетит, затримка в розвитку маси тіла, пітливість, втомлюваність. У складних випадках порушення кровообігу спричиняє набряки, тахікардію, відставання у фізичному розвитку або навіть серцеву недостатність. Вади, які не були виявлені при народженні, часто проявляються у дитячому віці частими бронхолегеневими захворюваннями, відчуттям слабкості під час фізичної активності, непритомністю чи больовими відчуттями в області серця.
Для підтвердження діагнозу застосовується комплексне обстеження: аускультація (вислуховування шумів серця), електрокардіограма, рентгенографія грудної клітки, ехокардіографія (УЗД серця) та МРТ. Найбільш інформативним методом у новонароджених вважається ехокардіографія з кольоровим доплерівським картуванням, що дозволяє побачити аномалії кровотоку. У складніших випадках для точної оцінки необхідне катетеризаційне дослідження. Несвоєчасне виявлення або відмова від лікування можуть призвести до таких ускладнень, як легенева гіпертензія, гіпоксія, серцева недостатність, інфекційний ендокардит, а також підвищений ризик раптової смерті.
Лікування та профілактика: як діяти правильно
Підхід до лікування вроджених вад серця залежить від конкретного типу порушення, віку пацієнта та ступеня серцевої недостатності. У легких випадках може бути достатньо регулярного нагляду кардіолога та прийому медикаментів, що підтримують серцеву діяльність і зменшують навантаження на міокард. До таких препаратів належать діуретики, інгібітори АПФ, бета-блокатори, серцеві глікозиди. Проте в більшості випадків, особливо при складних аномаліях, необхідне хірургічне втручання. Операції можуть бути як відкритими (з повним розтином грудної клітини), так і ендоваскулярними (через судини), з використанням штучних клапанів, оклюдерів або протезів. Деякі вади можливо усунути лише в кілька етапів, що потребує багатоетапного плану лікування та ретельного моніторингу.
Профілактика полягає насамперед у дбайливому ставленні до вагітності. Майбутнім матерям важливо дотримуватися здорового способу життя, проходити медичні обстеження, уникати шкідливих речовин і за можливості зробити щеплення від інфекцій, які можуть вплинути на плід. Особи з відомою генетичною схильністю повинні проходити консультації генетика перед плануванням дитини. Сучасна медицина дає змогу не лише вчасно виявити більшість вроджених вад серця за допомогою пренатального скринінгу, а й ефективно їх лікувати, забезпечуючи дитині повноцінне життя. Вчасна діагностика і контроль з боку спеціалістів — ключ до здорового майбутнього.
