У 2024 році в Краматорську з’явився особливий проєкт який реалізує “Фонд розвитку громади”. Ця громадська організація, що об’єднує активних і небайдужих мешканців, спрямовує свої зусилля на різноманітні напрямки: від благодійності до захисту довкілля і культурних ініціатив. Цим яскравим проєктом став Громадський простір «БезМеж», де відбуваються концерти, виставки, театральні вистави та інші заходи, які наповнюють місто життям навіть у часи війни. Олена Костенко, керівниця проєкту, поділилася з журналістом “Pro100Media” історією створення та діяльністю проєкту, що став справжнім культурним феноменом у Краматорську.
Розкажіть детальніше чим займається Фонд зараз?
Наша організація працює в Краматорську з 2012 року. Але на початку повномасштабного вторгнення ми всією командою були вимушені евакуюватися у Вінницьку область та релокувати громадську організацію, але у 2024 році один з проєктів організації повернувся в Краматорськ. Річ в тому, що ми спеціалізуємося на роботі з жителями Краматорська, тому в місто повернулися за нашою аудиторією. Тому що ВПО з нашого міста так чи інакше інтегруються в тій громаді, куди вони переїхали, але в самому Краматорську теж з’являються переселенці з більш небезпечних точок Донеччини, і ми хочемо зосередити нашу роботу саме на підтримці таких людей.
З 2016 року в нас працює консультаційне бюро. Дівчата працюють в телефонному режимі та в Краматорській бібліотеці офлайн. Допомагають ВПО, щоб люди, які приїздять до нас не були дезорієнтовані. Їм треба отримати певні документи, довідки, знати про місця, де можна отримати гуманітарку. Тому такі люди можуть звернутися в наше бюро, консультанти нададуть їм всю необхідну інформацію.
Телефоном ми проводимо юридичні консультації, а також для цього один раз на місяць в Краматорськ приїжджає юрист та проводить групові зустрічі, куди громадяни можуть прийти з документами. Дуже актуальний запит зараз: відшкодування зруйнованого майна.
Також ми обслуговуємо людей з інвалідністю по слуху. У нас працює перекладач жестової мови. Під час війни – по скайпу. Багато людей з нашого міста евакуювалися в інші країни Європи, але він все одно спілкується з ними, консультує. Бо в цих людей велика нестача інформації. Вони не завжди вчасно дізнають про те, що відбувається в Краматорську та в Україні загалом, тому їм потрібна людина, яка все розповість. Цих людей ми також збираємо на колективні консультації, щоб вони мали змогу поспілкуватися та отримати інформацію.
Крім того, ми проводимо різноманітні майстер-класи. Наприклад, з виготовлення ляльок-мотанок. Це зараз популярний запит у людей. Тут можна поспілкуватися, навчитися нового та забрати на згадку подарунок.
Щотижня у нас проводиться зустріч з психологом з профілактики емоційного вигорання. Ми вважаємо, що всі українці так чи інакше постраждали від війни, тому потребують підтримки. У нас це не нудні зустрічі, а справжні івенти.
В Краматорську в березні ми відкрили новий громадський простір, де відбуваються заходи. Тут у нас з’явився й культурний компонент, бо краматорцям дуже не вистачає дозвілля. Вони хочуть дізнаватися нове та спілкуватися з однодумцями. Тому кожного тижня ми проводимо культурні заходи. В нас вже були концерти й готуються ще. Виступають і місцеві, і гості з інших міст та навіть країн. Був в нас й поетичний вечір, який відвідали понад 30 людей. Вони читали авторські та відомі українські вірші. Також проводили кіноперегляди, де на великому екрані переглядали фільми та після цього обговорювали. Ми бачимо, що люди знайомляться, починають дружити, заводити ділові контакти.
Щоп’ятниці ми граємо в настільні ігри. Це теж дуже подобається краматорцям та ВПО. Та й взагалі ми відкриті для нових заходів, адже суть нашого простору: не просто робить заходи, які подобаються нам, а й робити те, що пропонують люди. В Краматорську зараз мешкає багато творчих та цікавих людей. Так ми познайомились з краматорською мисткинею Вікторією Гончаренко, яка зробила виставку власних робіт. Проводили також художній майстер-клас, де люди могли власноруч створити картину.
Розпочали ми роботу ще в одному напрямку. Це робота з молоддю. Багато років ми не знали як до цього підійти. В Україні існує мережа під назвою “Молодіжний банк ініціатив” і зараз ми створюємо в Краматорську її осередок, щоб активна молодь могла вчитися бути громадськими діячами, створювати грантові заявки, різні проєкти та реалізовувати їх в Краматорську. Ми вже проводимо тренінги для краматорської молоді. Один з проєктів вони навіть почали розробляти.
А що це буде за проєкт?
Поки не хочеться голосно про це казати, бо він ще на стадії розробки. Наші молоді активісти хочуть зробити проєкт для підлітків від 12 до 18 років, які вже декілька років навчаються та спілкуються онлайн. Звісно їм теж хочеться виходити на вулиці та спілкуватися наживо з однолітками, з однодумцями та робити разом цікаві речі. Тому мета: створювати заходи, на які прийдуть підлітки. Але для цього треба створити онлайн ресурс, щоб ці юнаки змогли познайомитися один з одним та придумати як саме провести час.
Як змінилася ваша робота під час повномасштабного вторгнення та з якими викликами ви стикнулися?
Найголовніший виклик – це те, що неможливо надовго планувати роботу. Ми працюємо буквально на сьогоденний запит. Спочатку було дуже важко пояснити це нашим європейським партнерам, які підтримують нашу громадську організацію. Але я дуже вдячна їм, що зараз вони розуміють це та просять надати їм плани лише на три місяці, а не на рік, як це було до повномасштабного вторгнення. Наприклад, громадський простір ми створили за місяць, раптово дізналися про гарне приміщення, куди можна заїхати. Партнери сказали нам: “Це крута ідея, робіть!”, хоча до того планів таких не було.
За два роки ми звикли до викликів, тому відносимося до всього, як до можливості. Ми стикаємося з новими людьми, знайомимося, дізнаємося про їхні можливості та допомагаємо один одному, розвиваємося, робимо щось нове.
За час повномасштабного вторгнення змінилися люди. Вони травмовані, майже всі з болючим досвідом. Ми й самі такі. Тому, коли ми щось створюємо, думаємо насамперед про психологічну підтримку. Це не тільки підтримка професійного психолога. Це можна робити навіть спілкуючись з іншими. Цього достатньо. Нам люди так й кажуть: “Дякуємо, ми тут у вас побули й нам стало легше. Ми розповіли про себе, послухали інших, тому нам значно краще”.
Я багато років працювала журналістом, знаю яким раніше був Краматорськ у питанні керівництва містом. Зараз я бачу, що за два роки повномасштабного вторгнення міська влада почала працювати дуже оперативно. Ми бачимо якісну роботу комунальних служб, які після кожного ворожого влучання біжать, прибирають, допомагають забити вікна. Зараз все дуже гарно організовано. Дуже швидко змінюються сквери та парки. Ось, наприклад, я нещодавно була в Фемелі-парку та була приємно шокована кількістю нових дерев, кущів, квітів. Я вважаю, що поки в місті є люди, воно має жити. Це дуже підтримує моральний дух.
Як можна потрапити на ваші заходи?
Ми створили телеграм канал “БезМеж, Краматорськ” https://t.me/bezmezh_kramatorsk, де анонсуємо всі наші івенти. Також інформацію можна дізнатися на сторінці “Фонду розвитку громади” у фейсбуці.
Ви працюєте під час повітряної тривоги та чи обладнане у вас укриття?
Так, в нашому приміщенні є укриття. Воно не професійне, але міцне. Також є аварійний вихід. У дворі є велике радянське укриття, теж дуже гарне. Ми пропонуємо під час заходів піти в укриття, якщо людина бажає.
Як зараз проходить ваш звичайний робочий день?
Звичайних робочих днів у нас немає, бо завжди багато різної роботи. Буває, що цілий день працюємо з документами, бо наша команда зараз розкидана по всій Україні, є навіть співробітники, що віддалено працюють за кордоном. Ми багато проводимо зустрічей з колегами, онлайн спілкуємось
У неділю проходить зустріч з психологом, а потім ще творчий захід, а все це теж потребує допомоги.
Які проєкти ви плануєте реалізувати в цьому році?
Ми не плануємо так надовго, лише на три місяці, а далі як буде. Та навіть впродовж цих трьох місяців ми готові до того, що в роботі можуть бути зміни. Ми розуміємо, що лінія фронту близько від Краматорська, тому у будь-який момент можемо виїхати з міста чи люди можуть масово евакуюватися.
Зараз план – це не розробляти далеких планів, щоб не було розчарування якщо щось не вийде. Наш план – жити сьогодні. Люди пропонують, ми разом робимо.
З якими організаціями ви співпрацюєте?
З Краматорським об’єднанням волонтерів, місцевим виданням «KramatorskPost». Та й взагалі коли ми дізнаємося, що хтось з цікавих творчих людей буде в Краматорську, запрошуємо відвідати наш простір.
Скільки зараз людей в вашій команді?
В Краматорську зараз працює четверо людей, але ми постійно взаємодіємо з місцевими мешканцями, з волонтерами. Наприклад, наша краматорська молодь, вони просто приходять та допомагають. Можуть підлогу помити, приготувати чай, підтримати будь-який івент. Нас дуже тішить, що ми обростаємо місцевою спільнотою.
