Микола Дорохов — громадський активіст з Краматорська. Свого часу він заснував один з перших в Україні та найперший в Донецькій області молодіжний простір. З 2014 року “ВІЛЬна ХАта” об’єднувала активних краматорців довкола громадських і культурних ініціатив.
Після повномасштабного вторгнення Микола з сім’єю перебрався до Івано-Франківська. Тут він займається тим, що вміє робити найкраще — волонтерить, організовує події й творить мистецтво.
Про це повідомляє GALKA.
“ВІЛЬна ХАта” — місце збору цікавих людей
Українські військові звільнили Краматорськ 5 липня 2014 року, а вже 6 грудня 2014 року там відкрилася перша на Донеччині й, до слова, одна з найперших в Україні, молодіжна платформа “Вільна Хата”. Скорочено — “Вільха”.
Невдовзі по завершенню боїв 2014-го, краматорець Микола Дорохов долучився до відбудови рідного міста. Разом із командою проєкту “Будуємо Україну разом” він ремонтував поруйновані війною будинки. Власне тоді сформувалася група небайдужої місцевої молоді, яка хотіла відновлювати не тільки помешкання, але й суспільство.
“Вільна Хата” стала простором, куди краматорці приходили декламувати й слухати поезію, співати та насолоджуватися живою музикою. Згодом тут створили студію, де охочі могли записувати авторські пісні, інтерв’ю та подкасти.
Кожного тижня у “Вільху” навідувалися цікаві спікери й розповіли гостям про театр, історію, економіку, активізм і багато іншого. Акцент завжди був на різноманітності:
“Корисно вилазити зі своєї “бульбашки” й дізнаватися щось нове, соціалізуватися. Тому ми старалися робити неодноманітні заходи. Сьогодні вечір поезії, а завтра — лекція про бізнес. У “Вільсі” здружувалися люди, які за інших обставин, може, ніколи б не зустрілися. Культура об’єднує і саморозвиток теж об’єднує”, — каже керівник “Вільна Хата” Микола Дорохов.
Крім культурного спрямування, “Вільха” мала й соціальне. Вільнохатівці запустили благодійні проєкти “Добрий сусід” і “Нормальна столярка”. У межах цих ініціатив волонтери допомагали вихідцям з дитбудинків і малозабезпеченим сім’ям облаштувати власне помешкання.
Переїзд до Франківська. Меблеве волонтерство
Широкомасштабне вторгнення росії Микола зустрів у Краматорську. 24 лютого у “Вільній хаті” зібрався весь колектив. Порадились і домовилися поки не виїжджати. Але в березні, після того, як російська ракета поцілила поряд з їхньою локацією, вирішили все ж евакуювати “Вільху”.
На вибір міста для релокації повпливав дзвінок від товариша. Співзасновник “Теплого міста” Юрій Філюк запропонував надати майданчик для функціонування “Вільної Хати” у Франківську. Першим сюди переїхав Микала з сім’єю, а невдовзі підтягнулися й інші члени команди.
“У Франківськ ми приїхали фактично без нічого. Майстерню і музичну студію потім окремо перевозили. То як взагалі було: у нас є друзі з “Української освітньої платформи”, вони часто возили “гуманітарку” на схід. Ми зголосилися поволонтерити як водії. Відвезли гуманітарку туди, а на зворотному шляху забрали столярку. А другий раз самі знайшли бусик, так само гуманітарку привезли, а вернулися вже зі студією”, — пригадує Микола.
Відтак “Нормальна столярка” запрацювала на Промприладі як резидент відкритого цеху “Парасолька”. У цій майстерні хлопці з Краматорська взялися виготовляти меблі для таких же переселенців, як і вони:
“Багато людей потребували підтримки на старті. Вони залишили все набуте там, у себе вдома, тому змушені створювати дім з нуля. Часто так траплялося, що сім’ї заїжджали у квартири, які їм по кишені, але ці квартири були порожні — без меблів взагалі. Ми робили кухонні блоки, столи, стіці, стелажі. Навіть не доводилося шукати кому допомогти, бо люди самі нас знаходили й казали, чого їм не вистачає”, — пояснює Микола Дорохов.
Як живеться у Франківську
Вже майже рік Микола Дорохов обіймає посаду подієвого менеджера в громадському ресторані “Urban Space 100”. Саме він заходить артистів та лекторів, які виступають в закладі, веде соцмережі й розробляє афіші.
Краматорець вважає, що завдяки цій роботі зміг по-справжньому відчути Івано-Франківськ:
“Коли ти переїздиш у нове місто, то мусиш інтегруватися. А коли ти берешся формувати культурну повістку цього міста, то мусиш інтегруватися якнайглибше”, — міркує Дорохов.
До слова, Микола заглибився в місцевий мистецький простір настільки, що й сам став його частиною. Адже він — гітарист франківського інді-поп гурт “Lasunka Bry”.
На посаді подієвого менеджера Urban Space, як і при “Вільній хаті”, Микола Дорохов дотримується принципу різномаїття. Наприклад, у жовтні він запросив на сцену франківських реперів з мистецького простору “FlowMaster Space”:
“Можливо, хтось подивувався реперам в “Урбані”. Думаєш, хлопці не знали, що людям буде незвично? Звичайно, знали. І це мені дуже подобається, бо вони не їдуть кудись, де вже сприймається реп, а розвивають реп-культуру вдома — то такі локальні новатори. Вони хочуть, щоб у Франківську це було живо і на хорошому рівні. У цьому їхня цінність, я вважаю”.
За його словами, запорука успіху Івано-Франківська полягає якраз таки в самобутності:
“Раніше і Краматорськ, і Франківськ були, так би мовити, проїзними містами. Через Краматорськ їздили в Донецьк, а через Франківськ — в Карпати. Потім у Франківську з’явилося “Тепле місто”, вони повідкривали всякі круті штуки й стався бренд. Тепер сюди їздять свідомо”, — каже Микола Дорохов.
Як культурний діяч, Микола іноді стикається з нерозумінням, мовляв, “у країні війна, а ви тут людей розважаєте”. Однак на такі претензії не зважає, бо переконаний, що зрощення української ідентичності — це цінна інвестиція в майбутнє держави:
“Військові боронять наше сьогодення, а ми працюємо з молоддю, щоб потім усе це не повторилося. Через культуру виховується національна ідентичність, а це те, що захистить нас від російських наративів і розмивання кордонів. Пасивність дуже небезпечна, бо вона безлика. Якщо забити на культуру, то років так за двадцять доведеться воювати знову, — ділиться роздумами Микола Дорохов.
Він додає, що не бачить нічого аморального у прагненні людей трохи відпочити. Тим паче, якщо їхній відпочинок приносить користь Збройним силам України:
“Хоча б деколи, але перемикатися треба. Інакше воно ще сильніше по психіці вдарить. Є навіть репортаж англійський, де дослідили, що під час Майдану в Україні значно зріс прибуток у барах. І це нормально! Людям треба якось знімати стрес, розслабитися. Не всі ж займаються духовними практиками. Плюс, більшість заходів зараз благодійні: хтось на дрони збирає, а хтось на машину військовим. Культура і волонтерство зараз тісно пов’язані”.
Крім цього, на думку Миколи, культурні події можуть слугувати чудовим майданчиком для комунікації між українцями з різних регіонів:
“Повномасштабна війна справді об’єднала всіх нас, хоча деякі люди досі мислять стереотипно. Тому, чим більше ми спілкуємося й виходимо і своєю “бульбашки”, тим краще. Мені здається, багатьох здивує той факт, що в Краматорську також діяли ОУН-УПА. До нас колись приїжджав Вахтанг Кіпіані, він брав інтерв’ю у жіночки, яка вела місцеву газету УПА. Це тільки один такий приклад, а в різних контекстах від різних людей можна ще багато чого дізнатися”, — говорить громадський активіст Микола Дорохов.
