Пекарня Good bread щодня випікає понад 1500 хлібин. Тут працюють люди з різними формами ментальної інвалідності: аутизмом, синдромом Дауна, порушеннями психіки тощо. Свіжоспечений хліб везуть у фронтові регіони, в тому числі й на Донеччину, повідомляє “Вільне радіо”.
Ми заходимо до пекарні в Солом’янському районі Києва. На дверях вивіска: “Стороннім вхід заборонено”, втім “сторонніх тут не буває”, — з посмішкою каже директорка з комунікацій Олена Мартиненко.
Тут відразу відчувається запах свіжоспеченого хліба. Біля входу стоять коробки з сотнями буханок — вже сьогодні їх надішлють тим, хто потребує.
Пекарня невелика, світла й нагадує вулик: хтось замішує тісто, хтось його ріже і кладе на ваги, хтось дістає з печі, ще хтось — пакує готовий хліб. Такі процеси повторюються щодня з 8 до 17. За день вдається спекти понад 1500 хлібин, хоча до великої війни робили втричі менше.
На кухні порпаються близько двадцяти працівників. Вони вдягнені в уніформу з логотипом пекарні, яка майже в кожного притрушена борошном.
На цій невеликій кухні вже спекли близько 10 тисяч буханок хліба для бахмутян. Возити хліб туди почали восени. Іноді — власним ходом, іноді — доправляючи випічку волонтерами. Втім коли вдасться поїхати до Бахмута наступного разу — поки незрозуміло, адже це стає дедалі небезпечніше.
“Остання поїздка наших волонтерів туди закінчилась тим, що біля них розірвалась міна і машину побило. Туди стає дуже небезпечно їздити. Восени ми їздили у Забахмутку і бачили, що там залишився один магазин. Туди довозили якусь їжу, але хліб туди не привозять. І коли ми приїхали, то люди були дуже щасливі, бо це хліб і він свіжий”, — розповідає директорка з комунікацій Олена Мартиненко.
Ігор Рубашкін — один із працівників пекарні, який відвозив хліб бахмутянам. Він актор київського Театру на Печерську, який нині поєднує основну професію з роботою у пекарні. Тут чоловік освоїв усі процеси, тож за потреби вчить цьому працівників з ментальною інвалідністю.
“Типовий робочий день складається з того, що я приходжу о 8 ранку і беру участь у всіх процесах, які пов’язані з випіканням хліба. Це розвантаження мішків з борошном іноді, вологий і сухий заміс, простойка — це моя спеціалізація зробити так, щоб вже сформувати хліб і підготувати його до того, щоб спекти в печі. І також тут навчаємо наших друзів-працівників, щоб вони теж вміли це робити”, — розповідає Ігор Рубашкін.
Катя — одна з кількох десятків працівників пекарні. У ній дівчина знайшла змогу самореалізуватися та допомогти постраждалим від війни українцям.
“Прийшла я сюди десь за тиждень до Великодня, у квітні. Я тут ріжу тісто, важу його по 450 грамів. Працювати нормально, робота подобається, до вечора вже відчуваю втому. Роблю, що кажуть: потрібно на фасовку — йду туди, потрібно тут бути — я тут, потрібно хліб складати — я складаю”, — розповідає Катя.
Пекарня Good bread існує вже більше ніж п’ять років. Спочатку тут випікали по кілька кексів на день. Нині масштаби роботи збільшилися в сотні разів. Пекарню створили, аби дорослі з ментальною інвалідністю мали майданчик для розвитку свого потенціалу, розповідає директорка з комунікацій Олена Мартиненко.
“Для дітей і підлітків є багато різних програм: є багато навчань, є різні майстеркласи. А коли ця людина виростає — в неї фактично не залишається ніякого варіанту як розвиватися і самореалізовувати себе. Вони можуть навчатися в спеціальних коледжах, але це професії типу закрійника взуття, в яких вони реалізувати себе не можуть, бо йдуть далі шукати роботу і мало хто хоче створювати умови для таких людей. Важливо розуміти, що для них робота — це терапія. Вони через роботу адаптуються і повертають собі відчуття власної значимості, яке нівелюється життям в інтернаті”, — каже Олена.
До кожного з працівників тут є чіткі вимоги, за дотриманням яких слідкують помічники-супроводжуючі. Зокрема, у компанії навіть діє система покарань та заохочень.
“Зараз в нас є три команди. На кожну команду є троє супроводжуючих. В нас є ранкове і вечірнє зібрання, де управляючий оцінює роботу кожної з команд. За запізнення знімають бали, за хорошу роботу — додають і в результаті “переможці” отримують якийсь бонус. От в лютому якась з команд піде на майстер-клас до скульптора і будуть щось ліпити”, — розповідає директорка з комунікацій.
Наразі пекарня має змогу працювати безперервно завдяки генератору. Його вдалося придбати в середині січня завдяки пожертвам небайдужих. Вони зібрали близько 25 тисяч євро. Тож хліб щодня доставляють тим, хто його потребує: цивільним, військовим, а також передають у благодійні фонди, які підтримують переселенців. Запит на випічку стабільно високий. Так, від березня десятки тисяч буханок з київської пекарні відвезли до Київської, Миколаївської, Донецької, Харківської й Чернігівської областей.
Нині інклюзивна пекарня живе за рахунок пожертв.
