Про те, що означає українська символіка та як довкола неї утворилась спільнота у соціальних мережах — в історії акаунту @i_see_ua_flag (“я бачу український прапор”) для Суспільне Культура.
Акаунт @i_see_ua_flag з’явився у квітні минулого року і майже одразу став популярним серед української та іноземної аудиторії. Його творчиня — дніпрянка Маруся — не думала, що проєкт може набути такої популярності. Станом на серпень 2023-го в нього 80 300 читачів та читачок по всьому світу.
“У нашої країни дуже крута символіка і вона має в собі важливі сенси. Але часто нашу символіку розміщують на досить дивних носіях. Коли я стала працювати у маркетингу, то почала на це звертати особливо велику увагу. Мене дивувало і засмучувало, що прапор розміщують на якихось картонках, або коли десь висить розірваний затасканий стяг”, — розповідає дівчина.
На початку вторгнення вона не розуміла, чи може постити приватний контент, тому постила фотографії, що містили елементи української символіки, починаючи від колосків і завершуючи поєднаннями жовто-блакитного у побуті та повсякденні. Згодом побачила, що вибудовується красива галерея.
“Я розуміла, що блакитний та жовтий можуть оточувати будь-кого не лише в Україні, але й поза межами. Над кожною людиною в цьому світі є блакитне небо, і точно десь є ще якийсь жовтий красивий краєвид. Для мене це було значно більше, ніж просто нагадати про Україну“, — каже дівчина. Це спонукало її створити окрему сторінку в Instagram.
Тепер на сторінку постять не лише авторські фото, але й ті, які надсилають користувачі. “Буває й таке, що надсилають дуже неякісні фотографії, але я бачу, що вони зняті дитиною, що вона фотографувала своє оточення та свій світ”, — розповідає вона.
Креативниця каже, що світлини надсилають і з окупованих частин України та просять не публікувати на загал, але нагадують, що там — Україна.
Для Марусі прапор — це про символи та сенси. “Для мене дуже важливо, що я живу в країні, де основний символ не несе в собі жаги заволодіти чимось чужим, не пропагує напад чи якусь агресію; не має образів диких та хижих тварин чи червоного кольору”, — говорить вона.
“Наш прапор — це пейзаж. Просто небо і поле. І, як на мене, це дуже круто описує нашу націю, яка об’єдналася довкола такого мирного символу — природи. Це означає, що ми поважаємо природу та цінуємо те, що вона нам дає. Але звісно, оскільки там поле, це значить, що людина все ж втрутилася у ландшафт, але це втручання не було з метою руйнування”, — розповідає дівчина.
Вона також нагадує, що якщо змішати дві фарби — блакитну та жовту, то буде зелений колір.
Тризуб, за її словами, теж нагадує їй не зброю, а ластівку, яка кружляє полем.
Міркуючи про минуле, дівчина говорить, що у ставленні козаків до природи можна побачити це ставлення до рідної землі як до найвищої цінності. Загалом для неї важливо, що українські символи пропагують саме повагу до місця, де людина народилася і виросла.
“Це повага до тієї річки, до тих гір, до тіней природи, до тварин, — до всього, що її оточувало, і відповідно через це людина захищала те, що любила і поважала”, — додає дівчина.
“Мій батько ніколи не дозволяв кидатися словами. Наприклад, коли ви їдете дорогою і скаржитися на те, що в нас якісь не такі дороги і що це тому, що ми живемо в Україні, що, мовляв, це країна така і такі дороги. Мені не подобалось, що применшували слова та українські символи. Батько завжди виокремлював ці речі й відмежував поняття «країна» від поняття «уряд» чи «влада». Він завжди ставився поважно до національної традиції, хоча ніколи не був надто патріотичним чи зухвалим, ніколи не переходив межу. Він завжди доносив, що насправді у нас класна історія, що наші пращури насправді прикольні люди, які зробили дуже важливі речі. І я бачила, як у школі мої одногрупники сприймали історичних постатей не як стильних та розумних, а як просто персоналій з минулого”, — розповідає вона.
За словами дівчини, у школі вона намагалась дивитись і на літературу, і на історію очима сучасниці, думала про те, як зіставити своє життя з тими людьми, яких вона вивчає. Вона завжди була прихильницею українського одягу, підтримувала українські бренди, стежила за українськими митцями, слухала українську музику.
“Я хотіла дуже багато років знайти форму, в якій хотіла б доносити про українців, про автентичність української символіки, зробити її”, — говорить Маруся.
Дівчині завжди хотілося створили спільноту, яка б була об’єднана довкола однієї ідеї. На початку Маруся намагалася створювати спільното-орієнтовані проєкти, але вони не виходили. Дівчина вчилась на режисерку кіно, тривалий час працювала у маркетингу, тепер є бренд-менеджеркою, але жоден попередній проєкт не дозволяв їй створити таке масштабне ком’юніті. Втім, зі створенням акаунту @i_see_ua_flag все спрацювало.
“Люди почали помічати сенси, додавати нові, почали репостити, відмічати. І я була здивована, скільки людей почало це робити. Були навіть ті, хто відмічав у Австралії чи Китаї”, — розповідає Маруся.
За півтора року діяльності та розвитку в соціальних мережах дівчина брала участь у благодійних зборах. Завдяки впізнаваності проєкту вони збирали гроші на “Повернись живим”, на протезування, а також на допомогу тваринам, постраждалим від війни. Окрім того, провели невеликий освітній курс. Всі ці напрями діяльності вона планує розвивати й надалі; додає, що це мають бути події та проєкти також орієнтовані на підтримку спільнот — не лише онлайн-, але й офлайн-формат.
“Дуже приємно, що є люди, які бачать цю цінність, відчувають або навіть пишуть мені: «Завдяки вашим проєктам я побачив, що український прапор – це класно, що це насправді мирний символ». Наш прапор про певне споглядання, творення, і люди це бачать через нашу галерею фотографій”, — говорить вона.
